Побачивши Єрусалим «оточений військовими таборами», як і передрікав Ісус, християни в Юдеї, особливо ті, хто жив у Єрусалимі, мали діяти рішуче. Ісус перестерігав, що вони повинні втікати, як тільки побачать, що ці події почали сповнятися (Луки 21:21—24). Відтоді, як Ісус проголосив це пророцтво, минуло 28 років. Християни єврейського походження, що жили в Ізраїлі, залишилися вірними, незважаючи на велику протидію та переслідування (Євр. 10:32—34). Все ж Павло знав, що вони ще мають зіткнутися з найбільшим випробуванням їхньої віри (Матв. 24:20, 21; Євр. 12:4). Він хотів, щоб вони були готовими до будь-яких обставин. Їм потрібна була виняткова витривалість і віра — міцна віра, яка зберігає життя (Євр. 10:36—39). Тож Павло, спонуканий духом Єгови, написав тим дорогим братам і сестрам з євреїв листа, щоб задовольнити їхні особливі потреби. Цей лист став частиною Біблії. w16.01 1:1, 2
|
