«"Люби Єгову, Бога свого, всім серцем, всією душею і всім розумом”.
Це — перша й найбільша заповідь» (Ісус Христос, 33 рік н. е.)*.
Декому важко полюбити Бога. Для таких людей Бог незбагненний,
відчужений і навіть жорстокий. Ось що вони кажуть:
«Я молився до Бога про допомогу, і водночас мені здавалося, що він
далекий і недосяжний. Він був для мене таємничою особою, позбавленою почуттів»
(Марко, Італія).
«Мені хотілося від усього серця служити Богові, але я вважала його
надто далеким. Я думала, що він суворий і лише карає нас. Я не могла повірити,
що він має ніжні почуття» (Роса, Гватемала).
«У дитинстві я вірила, що Бог вишукує наші помилки і відразу карає,
якщо ми провинилися. Пізніше я почала думати, що йому до нас байдуже. Він
нагадував мені якогось прем’єр-міністра, який займається ділами своїх підданих,
але насправді ці люди його не цікавлять» (Раймонд, Канада).
Чи ви маєте таку ж думку? Чи Бог дійсно такий, що його важко
полюбити? Це питання вже століттями турбує християн. Наприклад, у християнському
світі за часів Середньовіччя люди зазвичай не молилися до Всемогутнього Бога.
Чому? Тому що їх сковував панічний страх. Ось що сказав про це історик Вілл
Дюрант: «Було немислимо, щоб простий грішник наважився молитися до відчуженого
від людей Бога, який вселяє страх».
