Апостол Павло здебільшого говорив про «учинки, яких вимагає закон», тобто закон, який Мойсей отримав на горі Сінай (Рим. 3:21, 28). Схоже, що в часи Павла деякі християни-євреї ніяк не могли змиритися з тим, що Мойсеїв закон відійшов у минуле і більше не потрібно його дотримуватися. Тому Павло й звернув їхню увагу на Авраама, чий приклад доводить, що праведність перед Богом досягається не вчинками, яких вимагає Закон, а вірою. Це дуже підбадьорлива думка, адже кожен з нас може розвинути віру в Бога і в Христа, а значить, кожен з нас може здобути Боже схвалення. А про що тоді говориться в 2-му розділі Листа Якова? Там ідеться не про ті самі вчинки, що в листі Павла. Яків писав про добрі діла, які є невід’ємною частиною життя християнина і які доводять його щиру віру в Бога (Як. 2:24). w23.12 3, абз. 8; 4, 5, абз. 10, 11
|
