«Книга Страшного суду». Матеріали надзвичайного земельного перепису
Вільгельм, герцог Нормандський (Нормандія — історична область Франції), завоював Англію 1066 року. Через дев’ятнадцять років Вільгельм наказав провести перепис у своїх нових володіннях. Результати перепису були викладені в книзі за назвою «Книга Страшного суду». Чому вона досі залишається одним з найважливіших історичних документів Англії?
У ВЕРЕСНІ 1066 року Вільгельм висадився поблизу містечка Гастінгс (Англія). Там 14 жовтня він завдав поразки армії англійського короля Гарольда, який загинув у цьому бою. На Різдво 1066 року Вільгельма, згодом відомого як Вільгельм Завойовник, коронували у Вестмінстерському абатстві в Лондоні. Яким було життя англійців під правлінням нового короля?
Великий перепис
Після того як король Вільгельм I розорив північні землі, величезні території країни перетворились на пустку. Тревор Роулі, колишній викладач Оксфордського університету, написав: «Навіть за варварськими звичаями того часу так зване завоювання Півночі (1068—1070 роки) відзначалося дикою жорстокістю». У нових володіннях Вільгельма постійно спалахували бунти. Крім того, армія завойовників, чисельністю десять тисяч або менше, була змушена жити серед ворожого місцевого населення, яке, можливо, налічувало два мільйони. Зрештою вихідці з Нормандії побудували в країні понад 500 фортець, найвідоміша з яких замок Тауер, що в Лондоні.
У грудні 1085 року, через 19 років після вторгнення в Англію, Вільгельм зібрав деяких своїх придворних у місті Глостері. Там протягом п’яти днів вони обговорювали план проведення перепису по всій території країни, окрім міст Лондона і Уїнчестера. На початку наступного року вповноважені короля були послані одночасно до семи різних регіонів Англії, щоб опитати представників графств і оцінити багатства країни.
Король мусив знайти гроші на утримання свого війська. Крім того, йому потрібно було залагодити суперечки щодо права власності на землю. Якби він вирішив ці питання, люди з Нормандії та інших частин Франції могли б поселитися в Англії і так утвердити нормандське панування.
«Страшний суд»
Перемігши Англію, король Вільгельм віддав нормандським баронам володіння місцевих аристократів. Перепис земель, проведений Вільгельмом, показав, що половина всіх багатств країни на той час належала всього 200 чоловікам і лише двоє з них були англійцями. Приблизно 6000 англійських землевласників мали платити їм за оренду землі, якою по праву володіли до 1066 року; а бідняки і ті, хто втратив свої землі, ледь зводили кінці з кінцями.
Перепис затвердив право нормандців володіти загарбаними землями. Для встановлення розміру податків у матеріали перепису включили грошову оцінку земель, майна орендаторів, а також оцінку лісів і луків. Крім того, записували всіх свійських тварин: кожного вола, корову, свиню тощо. Пригноблені англійці з побоюванням ставились до цього заходу, бо розуміли, що не зможуть опротестувати записані дані. Вони порівнювали цей перепис до дня Страшного суду. Тому пізніше впорядковані матеріали перепису назвали «Книгою Страшного суду».
«Книга Страшного суду» була написана латинською мовою на пергаменті і складалася з двох частин: «Великої книги Страшного суду» та «Малої книги Страшного суду»a. «Велика книга» має 413 більших за розміром аркушів, а «Мала книга» — 475 менших. Після смерті Вільгельма 1087 року укладання «Малої книги» так і не було закінчено. Як протягом лише одного року вдалось зробити такий великий перепис?
Нормандці послуговувалися записами англійських урядовців про власників земель та орендаторів, про податки та інші надходження в державну скарбницю. Взявши ці записи за основу і пославши в кожне графство королівських уповноважених, нормандці провели нову оцінку майна, яке підлягало оподаткуванню.
«Книга Страшного суду» сьогодні
У середні віки «Книга Страшного суду» переходила від однієї королівської сім’ї до іншої. Спочатку її використовували головним чином для того, щоб залагоджувати земельні спори. Однак у XVIII столітті відомий англійський юрист Вільям Блекстон на підставі даних з цієї книги підтвердив право певних орендаторів брати участь у голосуванні. Раніше її зберігали в різних місцях, а тепер — в Національному архіві Великобританії.
У 1986 році на честь 900-ї річниці «Книгу Страшного суду» розділили на п’ять томів і заново переплели. Сьогодні науковці та історики використовують переглянутий переклад книги англійською мовою. Бі-Бі-Сі у своєму репортажі назвала її «основоположним документом національного архіву... який досі підтверджує права на землю». У 1958 році цю книгу використали для того, щоб підтвердити право одного стародавнього міста мати власний ринок.
Проводячи пошуки англійських і нормандських поселень часів середньовіччя, археологи досі звертаються до «Книги Страшного суду». Ця книга — унікальне джерело цінної інформації, вона відіграла визначну роль у розвитку Англії.
[Примітка]
a У «Великій книзі» містяться скорочені списки майна, на яке накладався податок, а в «Малій книзі» — нескорочені списки. Ці дві частини ніколи не були об’єднані в один том.
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 23]
ХРЕСТОВИЙ ПОХІД ВІЛЬГЕЛЬМА
Перед своїм вторгненням в Англію Вільгельм звернувся до папи римського, щоб той проголосив його похід хрестовим. Натомість Вільгельм пообіцяв папі більший контроль над англійською церквою, що почала відокремлюватись. Папа охоче погодився. Професор Дейвід Дуглас написав, що це був дуже розумний «дипломатичний хід» з боку Вільгельма. Інший відомий історик Джордж Тревельян у своїй книжці «Історія Англії» доходить висновку, що «без папських знамен і благословення військова кампанія Вільгельма виглядала б не як хрестовий похід, а як збройне пограбування».
[Відомості про джерело]
© The Bridgeman Art Library
[Карта на сторінці 22]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
АНГЛІЯ
ЛОНДОН
Гастінгс
протока Ла-Манш
НОРМАНДІЯ
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 22]
Book: Mary Evans/The National Archives, London, England
| 