Уявіть, як Йов сидить у попелі. Все його тіло пронизує нестерпний біль (Йова 2:8). Його приятелі безперестанку поливають його брудом. Йов розчавлений, а його серце роздирає біль від втрати дітей. Спочатку він мовчав (Йова 2:13). Якщо через це його приятелі думали, що він збирається зректися свого Творця, то вони глибоко помилялися. У відповідь на закиди своїх горе-розрадників Йов, мабуть піднявши голову і подивившись їм у вічі, сказав: «Поки не помру, не відречусь від своєї непорочності!» (Йова 27:5). Що допомогло Йову попри всі свої страждання залишитись непохитним? Надія. У найважчий момент свого життя він не сумнівався, що Бог любить його і зрештою полегшить його страждання. Йов знав: навіть якщо він помре, Єгова його воскресить (Йова 14:13—15). w22.06 22, абз. 9
|
