Духовний сайт!

Яку спадщину ви повинні передати дітям?

ПАВЛОС, чоловік з Південної Європи, рідко буває вдома з дружиною і дітьми — двома доньками, яким 13 і 11 років, та 7-річним сином. Павлос працює без вихідних у дві зміни, щоб назбирати грошей для сповнення своєї мрії. Річ у тім, що він хоче купити помешкання для кожної з дочок і почати малий бізнес для сина. Дружина Павлоса Софія трудиться, щоб нагромадити постільну і столову білизну, кухонне приладдя, посуд і столове срібло для помешкань дітей. Коли запитуєш Павлоса і Софію, навіщо вони так тяжко працюють, вони в один голос відповідають: «Заради наших дітей!»

Так само як Павлос і Софія, чимало батьків по всьому світі зі всіх сил намагаються допомогти своїм дітям на початку їхнього життєвого шляху. Одні відкладають для дітей гроші. Інші дбають, щоб нащадки здобули належну освіту і корисні навички. Більшість батьків робить це з любові. Але в той же час буває так, що батьки відчувають себе зобов’язаними виправдати сподівання родичів, друзів і сусідів. У такій ситуації батьки слушно запитують себе: «Скільки ми повинні передати своїм дітям?»

Дбати про майбутнє дітей — природно. До цього також заохочує християн Святе Письмо. Апостол Павло написав своїм сучасникам-християнам: «Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки» (2 Коринтян 12:14). Далі Павло сказав, що батьківська турбота — це серйозний обов’язок: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1 Тимофія 5:8). Низка прикладів з Біблії показує, що питання про спадок було важливим для Божих служителів біблійних часів (Рут 2:19, 20; 3:9—13; 4:1—22; Йова 42:15).

Однак деякі батьки просто поглинуті збиранням великої спадщини для своїх дітей. Чому? Маноліс, голова родини, який переїхав з півдня Європи до США, вказує на одну з причин: «Батьки, які пережили страхіття Другої світової війни, голод і злидні, дуже хочуть ліпшого життя для своїх дітей». Крім того, Маноліс каже: «Керуючись хворобливим почуттям відповідальності і бажанням допомогти дітям якнайліпше почати доросле життя, батьки нерідко шкодять собі». Доходить до того, що дехто відмовляє собі у найнеобхіднішому, аби тільки накопичити майно для нащадків. Чи це мудро з боку батьків?

Говорячи про спадок, Соломон, цар стародавнього Ізраїлю, застерігав батьків: «Зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був,— бо його позоставлю людині, що буде вона по мені, а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також... Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зі знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!» (Екклезіяста 2:18—21).

За словами Соломона, нащадки можуть не розуміти всієї цінності спадку, тому що не трудилися тяжко заради нього. Тож невідомо, чи вони розумно обійдуться з тим, що зібрали для них їхні батьки. Вони можуть навіть пустити за вітром тяжко зароблене майно (Луки 15:11—16). Це було б «марнотою... й злом великим»!

Батькам слід зважити на ще одну сторону питання про спадок. Там, де надають особливо велике значення спадковій власності і весільним дарункам, діти, буває, стають користолюбними, вони вимагають такого маєтку чи такого приданого, що перевищує можливості батьків. «Бідний той батько, що має двох або трьох дочок! — каже Лукас, голова родини з Греції.— Дочки іноді порівнюють, скільки їхній батько може дати їм і скільки інші батьки «щедро» накопичують для своїх дітей. Дочки можуть дорікати, що в них менші шанси вийти заміж через те, що вони не мають належного приданого».

Маноліс, слова якого вже наводились раніше, зауважує: «Молодий чоловік інколи затягує залицяння, доки батько майбутньої нареченої не пообіцяє йому щось дати за неї у придане, наприклад, нерухоме майно або солідну суму грошей. Таке залицяння стає схожим на шантаж».

Біблія попереджає про небезпеку усіх виявів жадібності. Соломон написав: «Спадок спочатку заскоро [«пожадливістю», НС] набутий,— не буде кінець його поблагословлений» (Приповістей 20:21). Апостол Павло підкреслював: «Корінь усього лихого — то грошолюбство» (1 Тимофія 6:10; Ефесян 5:5).

Безумовно, спадок має свою цінність, але мудрість набагато цінніша за матеріальні статки. Цар Соломон написав: «Добра мудрість з багатством [«спадщиною», НС]... бо в тіні мудрости — як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її» (Екклезіяста 7:11, 12; Приповістей 2:7; 3:21). Гроші становлять певний захист, за них можна купити те, що потрібно. Проте гроші можна і втратити. А мудрість — здатність використовувати знання для вирішення проблем або для досягнення якоїсь мети — захищає людину від необачних і згубних вчинків. Якщо мудрість ґрунтується на належному побожному страху, вона допоможе отримати вічне життя у Божому новому світі, який невдовзі настане. А це справді дорогоцінна спадщина! (2 Петра 3:13).

Мудрість батьків-християн виявляється в тому, що вони встановлюють належні пріоритети для себе і своїх дітей (Филип’ян 1:10). Матеріальні речі, які збираються для дітей, не повинні ставати головнішими за духовне. Ісус закликав своїх учнів: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,— а все це вам додасться» (Матвія 6:33). Батьки, які ставлять перед собою і своїми дітьми духовні цілі, можуть сподіватися на велику нагороду. Мудрий цар Соломон написав: «Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним. Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила» (Приповістей 23:24, 25).

Для стародавніх ізраїльтян спадщина мала велике значення (1 Царів 21:2—6). Однак Єгова напучував їх: «Будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повторення Закону 6:6, 7). Батькам-християнам була дана подібна порада: «Виховуйте їх [своїх дітей] в напоминанні й остереженні Божому» (Ефесян 6:4).

Батьки, які ставлять на перше місце духовне, чітко розуміють, що дбати про домашніх означає також навчати їх з Біблії. Ось що з цього приводу говорить Андреас, батько трьох дітей: «Якщо діти навчаться застосовувати в житті Божі принципи, вони будуть добре підготовані до майбутнього». Збираючи для дітей таку спадщину, батьки мають допомагати їм зав’язувати і розвивати особисті стосунки з Творцем (1 Тимофія 6:19).

Чи ви вже думали про те, як подбати про духовне майбутнє вашої дитини? Наприклад, що можуть зробити батьки, якщо їхня дитина бере участь у повночасному служінні? Хоча повночасний служитель не повинен ні вимагати, ні сподіватися фінансової підтримки, люблячі батьки можуть ‘взяти уділ у його потребах’, щоб допомагати йому продовжувати повночасне служіння (Римлян 12:13; 1 Самуїла 2:18, 19; Филип’ян 4:14—18). Така готовність надавати підтримку, безумовно, приємна Єгові.

Отже, що батьки повинні передати своїм дітям? Крім того, що батьки-християни дбають про матеріальні потреби своїх дітей, вони передають їм багату духовну спадщину, яка приноситиме їм користь вічно. Завдяки цьому справдяться слова з Псалма 37:18: «Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки».

Якого майбутнього ви хочете для своїх дітей?