Як захистити свободи?
У НЕВЕЛИЧКОМУ містечку Ренґасденґклок (Індонезія) різні етнічні групи роками жили разом у мирі й спокою. Однак 30 січня 1997 року від уявної терпимості не залишилось і сліду. Сутичка почалась під час релігійного свята близько третьої години ночі, коли один віруючий почав бити в барабан. Чоловікові іншого віросповідання це не сподобалось, і він вилаяв першого. Розгорілася сварка. У хід пішло каміння. Коли розвиднілось, до бійки приєдналися ще й інші. Під кінець дня два буддійських храми й чотири християнських церкви були зруйновані. Газета «Інтернешнл гералд трібюн» повідомила про цей інцидент у статті «Спалах нетерпимості розпалив вогнище етнічної ворожнечі».
У багатьох країнах етнічні меншини, чиї права охороняє закон, часто стають об’єктами нетерпимості. Отже, гарантування свободи законом не вирішує проблеми нетерпимості. Те, що вона не впадає у вічі одразу, не означає, що її нема. Якщо колись у майбутньому обставини зміняться й, можливо, виникне атмосфера упередження, прихована нетерпимість одразу дасться взнаки. Навіть коли людей не переслідують відкрито, вони або ж їхні ідеї можуть бути об’єктом ворожості чи упередження. Як запобігти цьому?
Визначення причин нетерпимості
Люди від природи мають схильність відкидати або ставитися з підозрою до того, що є іншим чи незвичним, особливо коли мова заходить про погляди, котрі відрізняються від їхніх власних. Чи це означає, що терпимість просто неможлива? У публікації ООН «Знищення всіх видів нетерпимості й дискримінації, причиною яких є релігія чи вірування» (англ.) говориться, що невігластво і брак розуміння є одними «з основних причин нетерпимості й дискримінації у справах, пов’язаних з релігією та віруваннями». Однак з невіглаством, причиною нетерпимості, можна боротися. Як? За допомогою усебічної освіти. «Освіта може стати основним знаряддям у боротьбі з дискримінацією та нетерпимістю»,— зазначається у повідомленні Комісії ООН з прав людини.
Якою повинна бути мета такої освіти? У журналі «Кур’єр ЮНЕСКО» радиться: замість заохочувати до протидії релігійним рухам, «ціллю освіти, що виховує терпимість, має бути протидія впливам, які ведуть до боязні інших і їхнього відмежовування; вона повинна допомогти молоді розвинути здатність приймати самостійні рішення, критично та етично мислити».
Безперечно, засоби масової інформації можуть відігравати важливу роль у пропагуванні «критичного та етичного мислення». Багато міжнародних організацій усвідомлюють силу мас-медіа формувати погляди й заохочувати до зрілого розуміння. Проте щоб засоби масової інформації сприяли розвитку духу терпимості, а не підштовхували до нетерпимості, як це деколи буває, їм потрібні гідні довір’я, об’єктивні працівники. Часами журналістам потрібно виступати проти загальноприйнятих поглядів. Вони мусять застосовувати об’єктивний аналіз і бути неупередженими спостерігачами. Але чи цього достатньо?
Найліпший спосіб боротьби з нетерпимістю
Терпимість не означає, що всі повинні думати однаково. Люди часто не погоджуються одні з одними. Дехто може бути цілком переконаним, що погляди іншої людини абсолютно неправильні. Він може навіть прилюдно говорити про те, з чим не погоджується. Однак доти, доки він не розповсюджує брехні, щоб вселити в інших упередження, це не є нетерпимістю. Нетерпимість виявляється тоді, коли якусь групу переслідують, створюють проти неї спеціальні закони, обмежують, забороняють або якось по-іншому перешкоджають жити згідно з власними переконаннями. Коли нетерпимість досягає крайнього ступеня, деякі в ім’я своїх переконань стають вбивцями, а інші з тієї ж причини — жертвами.
Як же боротися з нетерпимістю? Її можна привселюдно викривати, як, наприклад, апостол Павло у свої дні викрив нетерпимість релігійних провідників (Дії 24:10—13). Все ж, якщо дозволяють обставини, то найліпший метод боротьби з нетерпимістю — це попереджальні заходи: пропагування терпимості, тобто допомога людям краще розуміти інших. У вищезгаданому звіті ООН про знищення нетерпимості говориться: «Усі види нетерпимості та дискримінації на ґрунті релігії чи вірувань, спочатку народжуються в людських розумах, отже починати діяти слід саме з людських розумів». Освіта, про яку ми згадували раніше, може спонукати навіть до дослідження власних поглядів.
Федеріко Майор, генеральний директор Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, написав: «Терпимість — це чеснота людини, яка має власні переконання». А домініканський священик Клод Джеффрей, пишучи до журналу «Ре́форм», висловився: «Справжня терпимість ґрунтується на непохитному переконанні». Людина, котра впевнена у правильності власних поглядів, швидше всього, не розглядатиме переконання інших як певну загрозу для себе.
Свідки Єгови побачили, що чудовий спосіб сприяти терпимості — це розмовляти з іншими людьми, переконання яких відрізняються від їхніх. Свідки серйозно ставляться до Ісусового пророцтва, яке каже, що «проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім», тому їх добре знають за їхню публічну проповідницьку діяльність (Матвія 24:14). Завдяки цій праці вони мають нагоду послухати, як люди різних релігій — у тому числі й атеїсти — пояснюють свої погляди. Свідки також завжди готові пояснити власні переконання тим, хто хоче їх вислухати. Таким чином вони сприяють збільшенню знання та розуміння. А це знання і розуміння сприяє процвітанню терпимості.
Терпимість і навіть більше
Попри найліпші наміри багатьох людей і конкретні дії деяких із них релігійна нетерпимість, безперечно, залишається проблемою наших днів. Для того аби щось дійсно змінилося, потрібно більшого. Французька газета «Монд де дейба» висвітлює проблему: «Сучасне суспільство надто часто страждає від емоційної і духовної порожнечі. Закон може гарантувати захист від тих, хто посягає на неї [релігійну свободу]. Вона може й повинна гарантувати рівність перед законом і не допускати ніякої свавільної дискримінації». У книжці «Демократія і терпимість» (англ.) визнається: «Нам ще потрібно багато працювати, аби досягти своєї мети — взаємного розуміння й поваги загальних норм поведінки».
Біблія обіцяє, що незабаром нетерпимість стане справою минулого. Людство буде об’єднане узами справжнього братства, в якому пануватиме повага до інших. Люди більше не страждатимуть через своє невігластво, оскільки Боже Царство навчить їх доріг Єгови і таким способом задовольнить їхні розумові, емоційні і духовні потреби (Ісаї 11:9; 30:21; 54:13). На землі царюватиме справжня рівність і свобода (2 Коринтян 3:17). Набуваючи точного розуміння про Божий намір для людства, ви можете протистояти невігластву та нетерпимості.
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 11]
Релігія в небезпеці
В останні роки французькі влади намагаються завдати шкоди Свідкам Єгови у Франції, відмовляючись надати їм такі ж пільги, як і іншим релігіям. Нещодавно було сильно оподатковано пожертви, які надходять для підтримання релігійної діяльності Свідків. Французькі влади несправедливо наклали податок у розмірі 50 мільйонів доларів США (податок і штрафи) з очевидним наміром завдати шкоди цій французькій групі з 200 000 християн та їхніх прихильників. Це жахливий вияв релігійного упередження, який суперечить усім принципам свободи, братства й рівності.
[Ілюстрація на сторінці 10]
Нетерпимість часто веде до насилля.
[Ілюстрації на сторінці 12]
Незважаючи на релігійну діяльність Свідків Єгови, французькі влади твердять, що вони не є релігією!
|
