Зі слів, які Ісус передав християнам в Ефесі, видно, що вони були витривалими і невтомно служили Єгові попри різні труднощі. Все ж вони втратили любов, яку мали на початку. Їм треба було знову її розпалити, інакше їхнє поклоніння стало б неприйнятним в очах Єгови. Ми теж витривало зносимо різні труднощі. Але що нас до цього спонукує? Для Бога має значення не тільки те, що ми робимо, але й чому ми це робимо. Він хоче, щоб ми поклонялися йому з любові та вдячності (Присл. 16:2; Марка 12:29, 30). Залишаймося духовно активними. Збір у Сардах мав іншу проблему. Християни в цьому зборі стали млявими в служінні Єгові, хоча раніше були духовно активними. Ісус наказав їм «прокинутись» (Об’яв. 3:1—3). Звичайно, Єгова не забуде всього, що ми для нього робили і робимо (Євр. 6:10). w22.05 3, абз 6, 7
|
