Апостол Петро писав вищенаведені слова зборам у Малій Азії, які складалися з людей, що походили з різних культур. Вони зазнавали страждань, які випробовували їх, «наче вогонь». Що могло допомогти всім цим християнам пережити ті нелегкі часи (1 Пет. 1:1; 4:4, 7, 12). Зверніть увагу, що Петро заохочував своїх братів і сестер гостинно приймати «одне одного», тобто тих, кого вони вже знали і з ким спілкувалися. Як гостинність мала допомагати їм? Гостинність мала зближувати їх. Подумайте про себе. Хіба вам не приємно, коли інші запрошують вас до свого дому? Чи ви не згадуєте про це з теплотою? Чи не стала міцнішою ваша дружба з одновірцем, якого ви запросили в гості до себе? Коли ми виявляємо гостинність до наших братів і сестер, ми значно ближче знайомимося з ними. Християнам за днів Петра необхідно було ще більше наближатися одне до одного, оскільки обставини дедалі погіршувалися. Те саме можна сказати про християн у ці «останні дні» (2 Тим. 3:1). w18.03 14, 15, абз. 1—3
|
