Сказавши ці слова, Павло конкретно згадав християн, котрі «не хотіли працювати» (2 Фес. 3:10). Якщо негідною вважали їхню поведінку, то наскільки ж більш негідною була поведінка тих, хто ставав відступником. Близьке спілкування з такими особами за тих часів становило неабияку небезпеку, і християни мали уникати його. Те саме стосується і нас сьогодні (Прип. 13:20). Невдовзі розпочнеться велике лихо і прийде кінець цій злій системі, тому натхнені перестороги, записані в I столітті, мають ще більше значення для нас. Ми, безперечно, не хочемо «випустити з уваги мети», з якою Єгова виявив до нас незаслужену доброту, і втратити надію на вічне життя — чи на небі, чи на землі (2 Кор. 6:1). Тому нам треба бути обачними, якщо якась людина, котра приходить на наші зібрання, намагається нав’язувати нам власні припущення і починає критикувати інших (2 Фес. 3:13—15). w13 15.12 1:8, 9
