Усім християнам потрібно докладати зусиль, щоб ставитися до шлюбу з пошаною, так, як Ісус та Єгова. Проте дехто цього не робить, оскільки всі ми недосконалі (Рим. 7:18—23). Тому нас не дивує те, що декотрі християни в першому столітті мали серйозні труднощі в шлюбі. Павло написав: «Дружина хай не йде жити окремо від свого чоловіка». Усе ж у деяких випадках це траплялося (1 Кор. 7:10). Павло не пояснив, що призводило до окремого проживання. Проблема була не в тому, що, наприклад, чоловік вчинив статеву розпусту, інакше це давало б дружині підставу розлучитися і вступити в новий шлюб. Павло писав, що дружина, яка йшла жити окремо від свого чоловіка, мала залишатися неодруженою або помиритися з ним. Тож у Божих очах вони обоє й далі були з’єднані шлюбом. Павло показав, що, хоч би якими були проблеми, чоловік і дружина мають ставити собі за мету помиритися, якщо ніхто з них не вчинив статевої розпусти. Вони могли б попросити допомоги в старійшин збору. w18.12 13, абз. 14, 15
|
