Протягом деякого часу апостол Петро мав упередження до неєвреїв, але поступово він викоренив ці негативні погляди зі свого серця (Дії 10:28, 34, 35; Гал. 2:11—14). Ми теж, помітивши в собі будь-яку ознаку упередженості або національної гордості, повинні докладати свідомих зусиль, щоб викоренити ці схильності з нашого серця (1 Пет. 1:22). Нам варто замислитися над тим, що ніхто з нас не заслуговує спасіння; всі ми недосконалі, незалежно від національності (Рим. 3:9, 10, 21—24). Хіба є в нас підстави почуватися вищими від будь-кого іншого? Потрібно мати такий же погляд, як в апостола Павла, який нагадав помазаним християнам, що вони «більше не сторонні й не чужинці, а... члени сім’ї Бога» (Еф. 2:19). Якщо ми з усіх сил намагаємося долати упереджене ставлення до людей іншого походження, то це допоможе нам одягатися в нову особистість (Кол. 3:10, 11). w16.10 1:9
|
