Духовний сайт!

Чи Єгова помічає твої зусилля?

ЯК ТИ відповів би на це запитання? Багато хто сказав би: «Я знаю, що Бог помічав досягнення таких чоловіків, як Мойсей, Гедеон і Давид, але сумніваюся, що його цікавлять мої діла. Я ж не такий, як вони».

Авжеж, деякі вірні чоловіки біблійних часів прославилися величними вчинками віри. Вони ‘царства побивали, пащі левам загороджували, силу огненну гасили, утікали від вістря меча’ (Євреїв 11:33, 34). Хоча інші виявляли свою віру не в такий надзвичайний спосіб, Біблія запевняє нас, що Бог помічав і їхні вчинки віри. Аби переконатися в цьому, розгляньмо приклади пастуха, пророка і вдови.

Що ти пам’ятаєш про Авеля, другого сина Адама і Єви? Ти, мабуть, пригадуєш, що він помер мученицькою смертю, якої більшість з нас навряд чи зазнає. Але Бог звернув увагу на Авеля з іншої причини.

Якось Авель вибрав з отари найкращу тварину і приніс її в жертву Богові. Цей дар може видаватися досить скромним, проте Єгова помітив його і схвалив. Та це ще не все. Приблизно через чотири тисячі років Єгова надихнув апостола Павла написати про Авеля в книзі Євреїв. Пройшло стільки років, а Бог не забув скромної Авелевої жертви! (Євреїв 6:10; 11:4).

Як Авель вирішив, що́ принести в жертву? Хоча у Біблії про це не розповідається, але, мабуть, Авель усе серйозно обдумав. Авель був пастухом, отож не дивно, що він приніс жертву зі своєї отари. До того ж він пожертвував найліпшу тварину — «з найгладкіших» (Буття 4:4, Хом.). Крім того, можливо, Авель роздумував над словами, які Єгова промовив до змія в Едемському саду: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Буття 3:15; Об’явлення 12:9). Авель не знав, хто та «жінка» і її «насіння», але розумів, що, коли насіння жінки буде ‘вжалене в п’яту’, мала б пролитися кров. Також він, безперечно, усвідомлював, що немає нічого ціннішого, ніж створіння, яке живе і дихає. Найважливіше те, що жертва Авеля була справді належною.

Так само як Авель, християни сьогодні теж складають жертви Богові. Але вони приносять не первородних отари, а «жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його [Бога] славлять» (Євреїв 13:15). Наші уста славлять Бога, коли ми розповідаємо іншим про свою віру.

Чи ти хочеш поліпшити свою жертву хвали? Тоді обдумуй потреби людей у своїй території. Що їх турбує? Чим вони цікавляться? Які біблійні істини могли б торкнутися їхніх сердець? Щоразу аналізуй свої розмови з людьми у служінні, і це допоможе бути більш ефективним. А коли розповідаєш про Єгову, говори від серця і з переконаністю. Нехай твоя жертва справді буде «жертвою хвали».

Пригадаймо історію пророка Еноха. Ймовірно, тоді він був єдиним свідком Бога Єгови. А може, й ти, як Енох, один у сім’ї вірно служиш Єгові? А може, лише ти дотримуєшся біблійних принципів у школі чи на роботі? Якщо так, тобі нелегко. Друзі, рідні, однокласники чи співробітники можуть спонукувати тебе порушувати Божі закони. Можливо, вони кажуть: «Про це ніхто не довідається. Ми нікому не розповімо». Вони можуть переконувати тебе, що зовсім немудро зважати на біблійні моральні норми, адже Богові все одно, чим ти займаєшся. Те, що ти думаєш і поводишся не так, як всі, може обурювати інших, і вони робитимуть усе, аби зламати твою непохитність.

Звичайно, зносити такий тиск нелегко, але можливо. Подумай про Еноха, сьомого нащадка від Адама (Юди 14). Ще до народження Еноха більшість людей втратила почуття сорому. Їхня мова була ганебною, а вчинки «обурливими» (Юди 15, НС). Їхня поведінка мало чим відрізнялася від поведінки наших сучасників.

Як Енох зніс усе це? Відповідь на це запитання дуже цікавить нас сьогодні. Хоча тоді на землі він, імовірно, був єдиним поклонником Єгови, але насправді він не був сам. Енох з Богом ходив (Буття 5:22).

Метою життя Еноха було догоджати Богові. Він знав, що ходити з Богом — це не лише провадити морально чисте життя. Єгова сподівався, що Енох проповідуватиме (Юди 14, 15). Людей необхідно було попередити, що їхні безбожні вчинки не залишаться непомічені. Енох ходив з Богом аж до самої смерті, більше ніж 300 років, а це набагато довше, ніж ходимо з Богом ми (Буття 5:23, 24).

Подібно до Еноха, ми також отримали доручення проповідувати (Матвія 24:14). Це означає не лише свідчити від дому до дому, а й доносити добру новину до рідних, співробітників і однокласників. Щоправда, інколи може бракувати сміливості, щоб свідчити. Чи трапляється таке з тобою? Якщо так, не впадай у розпач. Наслідуй ранніх християн і молись до Бога про сміливість (Дії 4:29). Ніколи не забувай: доти, доки ходиш з Богом, ти ніколи не зостанешся сам.

Уявіть собі, одна вдова, ім’я якої навіть не згадується, двічі отримала благословення лише за те, що приготувала їжу! Вона не була ізраїльтянкою і жила у місті Сарепта в X сторіччі до н. е. Під кінець довгого періоду посухи й голоду, який був у їхньому краї, у цієї вдови вже майже закінчилися запаси харчів. Усе що в неї лишилося — це пригорща борошна і трошки олії на останній обід для себе і сина.

Саме в цей час до неї завітав гість. Це був Божий пророк Ілля, який попросив удову поділитися своїм скромним харчем. Оскільки їжі ледь вистачало для неї з сином, то зрозуміло, що жінці не було чим пригостити пророка. Але Ілля, за словом Єгови, запевнив вдову, що коли вона поділиться харчем із ним, то вона з сином не залишиться голодною. Цій жінці нелегко було повірити, що Бог Ізраїля помітить її, вдову-чужинку. Але вона повірила Іллі, і Єгова нагородив її. Сталося справжнє чудо. «Дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії», за словом Господа, що говорив через Іллю». Таким чином до кінця голоду ця вдова разом із сином мала що їсти (1 Царів 17:8—16).

Однак на неї чекало ще одне благословення. Через деякий час після цього чуда трапилося горе — її улюблений син захворів і помер. Це дуже засмутило Іллю, і він став благати Єгову повернути хлопця до життя (1 Царів 17:17—24). Фактично він просив, аби сталося чудо, якого ще ніколи не було. Адже немає жодної письмової згадки, що до того хтось був воскрешений! Чи Єгова знову виявить милість до цієї вдови-чужинки? Так. Єгова наділив Іллю здатністю воскресити хлопця. Згодом Ісус сказав про цю жінку: «Багато вдів було в Ізраїлі... однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки» (Луки 4:25, 26, Хом.).

Сьогодні навіть у розвинених країнах економічна ситуація не є стабільною. Деякі величезні корпорації звільняють працівників, які десятиліттями сумлінно виконували свою роботу. Християнин може залишатися працювати після роботи, сподіваючись, що у такому випадку його не звільнять. Проте тоді він матиме менше часу на християнські зібрання, проповідницьке служіння, також йому буде нı́коли належно дбати про емоційні та духовні потреби своєї сім’ї. І він може вважати, що його обов’язок — будь-якою ціною утриматись на роботі.

Християнин, який стикається з такою важкою економічною ситуацією, має усі підстави хвилюватися. У наші дні досить складно знайти роботу. Більшість з нас не гониться за багатством, але, подібно як та вдова з Сарепти, ми хочемо мати найнеобхідніше. Апостол Павло нагадує нам Божі слова: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» Отож, з упевненістю можемо сказати: «Господь — мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?» (Євреїв 13:5, 6). Павло ризикував своїм життям, покладаючись на цю обітницю, і Єгова завжди дбав про нього. Бог так само дбатиме і про нас, якщо ми не покинемо його.

Можливо, ми думаємо, що ніколи не звершимо чогось подібного до вчинків таких духовних осіб, як Мойсей, Гедеон і Давид. Однак ми можемо наслідувати їхню віру. Крім того, не забуваймо про скромні вияви віри Авеля, Еноха і вдови із Сарепти. Єгова помічає кожен вчинок віри, навіть найнезначніший. Коли богобоязливий підліток відкидає пропозицію ровесника спробувати наркотики, коли християнин чинить опір неморальним заграванням на роботі або коли літній Свідок попри погане здоров’я чи втому вірно відвідує зібрання збору, усе це Єгова помічає і дуже радіє! (Приповістей 27:11).

Єгова помічає наші зусилля. Отож ми, наслідуючи Бога, повинні помічати зусилля інших (Ефесян 5:1). Чому б не придивитись ближче до труднощів, з якими стикаються християни, коли намагаються ходити на зібрання, брати участь у проповідницькому служінні, а навіть займаючись щоденними справами?

Тож не забувай говорити співвіруючим, що ти цінуєш їхні зусилля. Твоя увага додаватиме їм радості і запевнятиме, що Єгова також помічає їхні зусилля.