Ісус прирівняв себе до пастуха, а своїх послідовників — до отари овець. Подумай: чи можна було б назвати отарою п’ять овець, якщо дві з них пасуться на пагорбі, інші дві — в долині, а ще одна — деінде? Зазвичай отара овець пасеться разом під проводом дбайливого пастуха. Щось подібне можна сказати і про нас. Якщо ми навмисно відокремлюємось від збору, то не зможемо йти за своїм Пастирем. Нам треба збиратися разом з іншими християнами і залишатися в «одній отарі» під проводом «одного пастиря». Відвідуючи зібрання, ми сприяємо єдності нашого братства (Пс. 133:1). Від декого з наших одновірців відмовилися родичі. Але Ісус пообіцяв, що дасть їм духовних членів сім’ї, які будуть любити їх і піклуватися ними (Марка 10:29, 30). Якщо ти регулярно відвідуєш зібрання, то зможеш стати для цих любих вісників батьком, матір’ю, братом або сестрою. Хіба це не чудова спонука робити все можливе, аби відвідувати всі наші зібрання? w16.04 3:9, 10
|
