Біблія є яскравим доказом того, що найвидатніша риса її Автора — це любов. Саме любов’ю Єгова керувався, коли вирішував, що записати в Біблії, а чого не записувати. Він не став перевантажувати Біблію зайвими подробицями (Ів. 21:25). Також Єгова подбав, щоб Біблія не принижувала нашої гідності. Він не став давати нам безкінечний список правил і розписувати кожен наш крок. Натомість Єгова записав у своєму Слові історії з життя, яскраві пророцтва і практичні поради, які допомагають нам самостійно приймати рішення. Таким чином Біблія спонукує нас слухатися Єгови не з примусу, а з любові. З біблійних розповідей ми бачимо, що Єгові не байдуже до наших переживань. Нам легко зрозуміти біблійних героїв, адже це були люди «з такими ж почуттями, як у нас» (Як. 5:17). А коли ми читаємо, як Єгова з ними поводився, то щораз більше переконуємося, що він «дуже ніжний у виявленні почуттів та милосердний» (Як. 5:11). w23.02 6, абз. 13—15
|
