Відразу після того, як Ісус започаткував Господню вечерю, він виявив неабияку мужність. Як саме? Ісус погодився виконати волю свого Батька, хоча й знав, що́ це означатиме для нього: він буде страчений за ганебний злочин — богозневагу (Матв. 26:65, 66). Ісус залишився цілковито непорочним, щоб прославити ім’я Єгови, обстояти Божу верховну владу і відкрити шлях до вічного життя для розкаяних людей. Водночас Ісус підготував своїх послідовників до того, з чим вони згодом мали зіткнутися. Крім того, Ісус виявив мужність, зосередившись не на власних тривогах, а на потребах своїх вірних апостолів. Проста вечеря, яку він започаткував після того, як відпустив Юду, мала нагадувати його помазаним послідовникам про користь, яку вони отримують від пролитої Ісусової крові, і про те, що вони є учасниками нової угоди (1 Кор. 10:16, 17). w19.01 22, абз. 7, 8
Читання Біблії у період Спомину: (події до заходу сонця, 9 нісана)Марка 11:1—11
|
