Звільнивши свій народ з єгипетського рабства, Єгова призначив у ньому священників, які мали служити при святому наметі. Деяку роботу біля цього намету він доручив левітам. Але це зовсім не означає, що про тих, хто служив у святому наметі або жив біля нього, Єгова дбав ліпше, ніж про інших. У нашого Бога ніколи не було любимчиків. Відчути на собі турботу Єгови міг кожен ізраїльтянин. Наприклад, Єгова зробив так, що весь народ міг бачити стовп хмари або стовп вогню, які розташовувалися над святим наметом (Вих. 40:38). Коли хмара починала рухатись, це бачили навіть ті, хто жив дуже далеко від неї. Завдяки цьому вони разом з рештою народу вчасно розбирали свої намети, брали речі і вирушали в дорогу (Чис. 9:15—23). Те саме можна сказати про нас: всі ми, незалежно від того, де живемо, відчуваємо, що Єгова нас любить, дбає про нас і захищає. w24.06 4, абз. 10—12
