Зухвалість веде до ганьби
«Прийде пишність [«зухвалість», НС], та прийде і ганьба, а з сумирними [«скромними», НС] — мудрість» (ПРИПОВІСТЕЙ 11:2).
1, 2. Що таке зухвалість і як вона доводила до нещастя?
ЗАЗДРІСНИЙ левит веде збунтований натовп проти чоловіка, якому владу дав Єгова. Честолюбний принц складає підступний план, щоб узурпувати трон свого батька. Нетерплячий цар нехтує чіткими вказівками Божого пророка. Усіх цих ізраїльтян об’єднує одна риса — зухвалість.
2 Зухвалість характеризує стан серця і для всіх становить серйозну небезпеку (Псалом 19:14). Зухвала особа виявляє самовпевнене привілля, не маючи на це жодного права. Нерідко це веде до нещастя. Говорячи по суті, зухвалість губила царів і розвалювала імперії (Єремії 50:29, 31, 32, Хом.; Даниїла 5:20). Вона навіть ловила в пастку декотрих слуг Єгови й доводила їх до згуби.
3. Звідки ми можемо дізнатися про небезпеку зухвалості?
3 Отож, не без причини Біблія говорить: «Прийде пишність [«зухвалість», НС], та прийде і ганьба, а з сумирними [«скромними», НС] — мудрість» (Приповістей 11:2). Біблія наводить нам приклади, підтверджуючи правдивість цієї приповістки. Перегляд деяких з них допоможе нам побачити, наскільки небезпечно переступати визначені межі. Тож розгляньмо, як заздрість, честолюбство та нетерпеливість довели згаданих на початку чоловіків до зухвалих вчинків і зрештою — до ганьби.
Корей — заздрісний бунтівник
4. а) Хто був Корей і в яких історичних подіях він, напевно, брав участь? б) До яких горезвісних дій підбурив ізраїльтян уже немолодий Корей?
4 Левит-кегатеянин Корей був двоюрідним братом Мойсея та Аарона. Очевидно, протягом десятиріч він був вірним та відданим Єгові. Корей мав привілей бути серед тих, кого в надприродний спосіб було переведено через Червоне море, і він, мабуть, брав участь у виконанні вироку Єгови на ізраїльтянах, які поклонялися теляті біля гори Сінай (Вихід 32:26). Але зрештою, піднявши бунт проти Мойсея й Аарона, Корей став ватажком, до якого долучилися рувимівці Датан, Авірон та Он, а з ними 250 ізраїльських начальників*. «Досить вам,— вони сказали Мойсею та Аарону,— бо вся громада — усі вони святі, а серед них Господь! І чому ви несетеся понад зборами Господніми?» (Числа 16:1—3).
5, 6. а) Чому Корей збунтувався проти Мойсея та Аарона? б) Чому можна сказати, що Корей, очевидно, недооцінював свого місця в Божому розпорядку?
5 Чому Корей збунтувався після стількох років вірного підкорення? Мойсеєве керівництво серед ізраїльтян аж ніяк не можна назвати гнобленням, бо він був «найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі» (Числа 12:3). Але Корей, очевидно, заздрив Мойсеєві та Аарону, а також обурювався через їхнє високе становище; це довело його до злостивих слів, ніби вони самоправно та егоїстично неслися над збором (Псалом 106:16).
6 Однією із проблем Корея було те, що він, найправдоподібніше, не цінував своїх привілеїв у Божому розпорядку. Щоправда, левити-кегатеяни не були священиками, але вони були вчителями Божого Закону. Вони також займалися перенесенням начиння й посуду скинії. Це не було маловажним завданням, оскільки святий посуд могли носити тільки релігійно та морально чисті особи (Ісаї 52:11). Отже, коли Мойсей зустрівся віч-на-віч з Кореєм, то фактично запитав: чи ти вважаєш своє призначення настільки незначним, що домагаєшся ще й священства? (Числа 16:9, 10). Корей не збагнув, що найбільшу честь приносить вірне служіння Єгові згідно з Його розпорядком, а не здобуття якогось особливого статусу чи становища (Псалом 84:11).
7. а) Як Мойсей обійшовся з Кореєм та його прибічниками? б) Яку трагічну розв’язку мав бунт Корея?
7 Мойсей сказав Корею та його прибічникам зібратися наступного ранку біля намету зборів з кадильницями та ладаном. Корей та його чоловіки не мали вповноваження палити ладан, оскільки не були священиками. Якщо ці чоловіки прийдуть з кадильницями та ладаном, це засвідчить, що, мавши цілу ніч на перегляд цієї справи, вони далі зазіхають на право виконувати обов’язки священиків. Єгова справедливо вилив свій гнів на цих людей, коли вони з’явилися наступного ранку. Якщо говорити про рувимівців, то «земля відкрила була свої уста й поглинула їх». А решту, в тому числі й Корея, пожер Божий вогонь (Повторення Закону 11:6; Числа 16:16—35, Хом.; 26:10). Зухвалість Корея довела до найбільшої ганьби — Божого несхвалення!
Протистійте «заздрости»
8. Як серед християн може виявлятися схильність до «заздрости»?
8 Оповідь про Корея є пересторогою для нас. Оскільки недосконалим людям притаманна схильність до «заздрости», вона може виявлятися навіть у християнському зборі (Якова 4:5). Наприклад, нашим наболілим питанням може бути становище. Як і Корей, ми можемо почати заздрити тим, хто має бажані нами привілеї. Або ми могли б уподібнитись до християнина з першого сторіччя на ім’я Діотреф. Він дуже критично ставився до повноважень апостолів, очевидно, тому, що хотів бути при владі. Іван написав, що Діотреф «любить бути першим» (3 Івана 9).
9. а) Якого погляду на відповідальності в зборі ми повинні уникати? б) Який є правильний погляд на наше місце в Божому розпорядку?
9 Звичайно, немає нічого поганого, коли християнин прагне відповідальності в зборі. Павло навіть заохочував до цього (1 Тимофія 3:1). А втім, ніколи не слід вважати, що привілеї служіння — це синонім відзнаки, начебто, отримавши їх, ми піднімаємося на одну сходинку по так званій службовій драбині. Пам’ятайте Ісусові слова: «Хто великим із вас хоче бути,— хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає,— нехай буде він вам за раба» (Матвія 20:26, 27). Зрозуміло, було б неправильно заздрити тим, хто має більшу відповідальність, мовляв, наша цінність для Бога залежить від «звання» в його організації. Ісус сказав: «Ви всі брати» (Матвія 23:8). Авжеж, чи то вісник, чи піонер, новоохрещений чи особа, яка довгий час зберігає непорочність,— усі, хто від душі служить Єгові, займають важливе місце в його розпорядку (Луки 10:27; 12:6, 7; Галатів 3:28; Євреїв 6:10). Працювати пліч-о-пліч з мільйонами тих, хто намагається застосовувати біблійну пораду: «Майте покору один до одного», є справжнім благословенням (1 Петра 5:5).
Авесалом — честолюбний пристосованець
10. Хто такий Авесалом і як він намагався підлещуватися до тих, хто приходив на суд до царя?
10 Життєвий шлях третього сина царя Давида, Авесалома, є наочним уроком стосовно честолюбства. Цей підступний пристосованець намагався підлещуватися до тих, хто приходив до царя на суд. Спочатку Авесалом натякав, що Давид байдужий до їхніх потреб. Потім він припинив хитрувати й показав своє спражнє обличчя. «Коли б мене настановлено суддею в Краю,— запевняв Авесалом,— то до мене приходив би кожен чоловік, що мав би суперечку чи судову справу, а я виправдував би його». Авесалом не зупинився на цій вишуканій підступності. «Коли хто підходив поклонитися йому,— говориться в Біблії,— то він простягав свою руку, і хапав його та цілував його. І робив Авесалом, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто приходив на суд до царя». Який був наслідок цього? «Крав Авесалом серця Ізраїлевих людей» (2 Самуїла 15:1—6).
11. Як Авесалом намагався узурпувати Давидів трон?
11 Авесалом вирішив узурпувати престол свого батька. П’ять років перед тим він убив старшого Давидового сина Амнона, прикриваючись помстою за зґвалтування своєї сестри Тамари (2 Самуїла 13:28, 29). А втім, навіть тоді Авесалом дивився ласими очима на трон, вважаючи, що завдяки вбивству Амнона вдало позбудеться конкурента*. Так чи інакше, коли прийшов час, Авесалом взявся за свою справу. Він проголосив себе царем по цілій країні (2 Самуїла 15:10).
12. Розкажіть, як Авесаломова зухвалість довела його до ганьби.
12 Деякий час Авесалом мав успіх, оскільки «змова кріпшала: народу ж дедалі більш і більш приставало до Авесалома». З часом цар Давид був змушений рятуватися втечею (2 Самуїла 15:12—17, Хом.). Але невдовзі кар’єра Авесалома урвалася: Йоав убив цього пристосованця, кинув його тіло до ями та накидав над ним каміння. Уявіть собі, цього честолюбного чоловіка, який жадав бути царем, навіть належно не поховали!* Зухвалість довела Авесалома до справжньої ганьби (2 Самуїла 18:9—17).
Остерігайтеся егоїстичного честолюбства
13. Як у серці християнина може вкоренитися дух честолюбства?
13 Авесаломів прихід до влади та його швидке падіння є для нас уроком. У теперішньому безпринципному світі люди зазвичай підлещуються до своїх начальників, утираючись в їхнє довір’я, щоб справити на них враження або здобути якусь перевагу чи вище становище. Водночас ці люди можуть хвастати перед підлеглими, сподіваючись підлабузництва й підтримки. Якщо ми необережні, такий дух честолюбства може вкоренитися і в нашому серці. Це, очевидно, сталося з декотрими в першому сторіччі, через що апостолам довелося дати серйозне застереження стосовно таких осіб (Галатів 4:17, Хом.; 3 Івана 9, 10).
14. Чому нам слід уникати духу честолюбства та самозвеличення?
14 В організації Єгови немає місця інтриганам, що вдаються до самозвеличення й намагаються «шукати своєї слави» (Приповістей 25:27, Дерк.). Біблія перестерігає: «Підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого» (Псалом 12:4). Уста Авесалома були облесливі. Він підлещувався до тих, від кого потребував схвалення, аби тільки здобути жадану владу. На відміну від такого духу, ми маємо велике благословення, оскільки перебуваємо серед братів, котрі дотримуються Павлової поради: «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте [вважайте] один одного за більшого від себе» (Филип’ян 2:3).
Саул — нетерплячий цар
15. Як Саул колись виявив скромність?
15 Саул, який пізніше став царем Ізраїлю, колись був скромним. Візьміть, приміром, до уваги те, що́ сталося ще за його юності. Коли Божий пророк Самуїл схвально відізвався про Саула, той смиренно відповів: «Чи ж я не веніяминівець, із найменших Ізраїлевих племен? А рід мій найменший з усіх родів Веніяминового племени. І чого ти говориш мені отаке слово?» (1 Самуїла 9:21).
16. У чому Саул виявив нетерпеливість?
16 Проте пізніше Саул втратив скромність. Під час війни з филистимлянами він відступив до Ґілґалу, де повинен був чекати Самуїла, який мав прийти й благати Бога, складаючи жертви. Коли Самуїл не прийшов на умовлений час, Саул зухвало сам взявся приносити цілопалення. Як тільки він закінчив жертвоприношення, прибув цей пророк. «Що ти зробив?» — запитав Самуїл. Саул відповів: «Я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не прийшов на умовлений час тих днів... І я вирішив, і приніс цілопалення!» (1 Самуїла 13:8—12).
17. а) Чому на перший погляд Саулові вчинки могли б здаватися виправданими? б) Чому Єгова осудив Саула за нетерпеливість?
17 На перший погляд учинок Саула можна було б виправдати. Адже Божому народу було «скрутно», він був «пригноблений», і люди тремтіли через своє безнадійне становище (1 Самуїла 13:6, 7). Авжеж, немає нічого поганого в тому, щоб виявити ініціативу, коли цього вимагають обставини*. Проте пам’ятаймо, що Єгова може читати серця й розрізняє наші найглибші спонуки (1 Самуїла 16:7). Отже, він напевно бачив деякі риси Саула, про які безпосередньо не згадується в Біблії. Наприклад, Єгова міг бачити, що Саулова нетерпеливість зумовлена гордістю. Можливо, Саула вкрай роздратувало й те, що йому — царю усього Ізраїлю! — доводиться чекати якогось старого, забарного пророка. Так чи інакше, Саул вважав, що з огляду на запізнення Самуїла він має право взяти справу у свої руки й зігнорувати детальні вказівки. Які були наслідки цього? Самуїл не похвалив Саула за таку ініціативу. Навпаки, він виніс йому суворий вирок, сказавши: «Царство твоє не буде стояти... бо ти не виконав, що наказав був тобі Господь» (1 Самуїла 13:13, 14). І знову зухвалість довела до ганьби.
Остерігайтесь нетерпеливості
18, 19. а) Розкажіть, як нетерпеливість може довести декого із сучасних Божих слуг до зухвалих учинків. б) Що нам слід пам’ятати стосовно праці християнського збору?
18 Оповідь про Саулів зухвалий учинок записано в Божому Слові нам на пожиток (1 Коринтян 10:11). Як же легко ми можемо роздратовуватися через недосконалість наших братів. Так само як Саул, ми можемо втрачати терпіння, вважаючи, що для належного виконання завдань усе треба взяти у свої руки. Припустімо, що брат вирізняється певними організаційними здібностями. Він пунктуальний, знає, як слід виконувати справи в зборі, обдарований промовець та вчитель. Водночас він розуміє, що іншим не дотягнутися до його рівня і що вони далеко не такі вмілі, як би йому хотілося. Чи це дає йому право виражати нетерпеливість? Чи він повинен критикувати своїх братів, можливо, натякаючи на те, що якби не він, нічого не було б зроблено й збір би ослаб? Це було б зухвало!
19 Завдяки чому християнський збір тримається вкупі? Вмілому керівництву? Ефективності? Глибині знань? Безумовно, усе це сприяє злагодженій праці збору (1 Коринтян 14:40; Филип’ян 3:16; 2 Петра 3:18). Однак Ісус сказав, що його послідовників передусім будуть розпізнавати по любові (Івана 13:35). Саме тому дбайливі та організовані старійшини розуміють, що збір — не підприємство, яке потребує жорсткого керівництва, але отара, якій необхідно ніжного піклування (Ісаї 32:1, 2; 40:11). Зухвале нехтування такими засадами часто призводить до незгод. На противагу цьому, завдяки Божому порядку приходить мир (1 Коринтян 14:33; Галатів 6:16).
20. Що буде розглянуто в наступній статті?
20 Біблійні оповіді про Корея, Авесалома й Саула засвідчують, що зухвалість, як сказано в Приповістей 11:2, веде до ганьби. Проте у цьому ж біблійному вірші далі говориться: «З сумирними [«скромними», НС] — мудрість». А що таке скромність? Які біблійні приклади можуть допомогти нам ліпше зрозуміти цю рису і як ми можемо виявляти скромність у наш час? Ці питання буде розглянуто в наступній статті.
[Примітки]
Оскільки Рувим був первородним Якова, його нащадки, яких схилив до бунту Корей, могли обурюватися, що Мойсей — нащадок Левія — мав над ними владу.
У Біблії згадується тільки народження другого сина Давида, Кіл’ава. Очевидно, він помер ще до бунту Авесалома.
У біблійні часи приділялося великої ваги похованню тіла покійного. Отже, якщо людину належно не ховали, це було чимось прикрим і часто свідчило про Божий осуд (Єремії 25:32, 33).
Приміром, Пінхас почав негайно діяти, щоб стримати поразку, яка забрала життя десяткам тисяч ізраїльтян; також Давид заохотив своїх зголоднілих чоловіків споживати разом з ним показний хліб у «Божому домі». Жоден із цих учинків Бог не вважав зухвалим (Матвія 12:2—4; Числа 25:7—9; 1 Самуїла 21:2—7).
Чи ви пригадуєте?
• Що таке зухвалість?
• Як заздрість довела Корея до зухвалого вчинку?
• Чого ми можемо навчитися з оповіді про честолюбного Авесалома?
• Як ми можемо уникати Саулового духу нетерпеливості?
[Ілюстрація на сторінці 10]
Саул втратив терпіння й повівся зухвало.
| 