Власні слабкості можна прирівняти до каменів, розкиданих на біговій
доріжці. Проаналізувавши події з життя царя Давида й апостола Петра, ми побачимо
дві таких слабкості: брак самовладання і страх перед людиною.
Цар Давид виявив
слабкість, коли втратив самовладання і згрішив з Вірсавією. Крім того, якось із
почуття образи на Навала він мало не накоїв лиха. Хоча Давиду деколи бракувало
самовладання, він ніколи не опускав рук і намагався далі догоджати Єгові.
З допомогою інших йому вдавалося відновити духовну рівновагу (1 Сам. 25:5—13,
32, 33; 2 Сам. 12:1—13).
|