1, 2. (а) Як зображається свобода в людській історії? (б) Хто єдиний є дійсно вільним? Поясніть.
СВОБОДА. Яке сильне слово! Людство зносило незчисленні війни та революції, як і незліченні соціальні безладдя, тому що люди хотіли бути вільними. Дійсно, «Американська енциклопедія» говорить: «У розвитку цивілізації жодне поняття не відіграло більшої ролі, ніж свобода».
2 Проте, незважаючи на це, скільки людей є дійсно вільними? Скільки хоча б знають, що таке свобода? «Ворлд бук енциклопедія» (англ.) говорить: «Для людей мати повну свободу — значить бути без обмежень відносно того, як вони думають, говорять або діють. Вони повинні усвідомити, який у них є вибір, і мати можливість зробити його». Маючи це на увазі, чи ви знаєте кого-небудь, хто дійсно є вільним? Хто може сказати, що він «без обмежень думає, говорить або діє»? Справді, тільки одна особа в цілому всесвіті відповідає цьому описові — Єгова Бог. Він єдиний, хто абсолютно вільний. Тільки він може зробити будь-який вибір і потім здійснити його, незважаючи на весь опір. Він є «Вседержитель [Всемогутній, НС]» (Об’явлення 1:8; Ісаї 55:11).
3. За якої умови, звичайно, люди задовольняються свободою?
3 Для людей, що займають скромне становище, свобода може бути тільки відносною. Звичайно, вона подарована або гарантована владою і залежить від нашої підлеглості тій владі. Дійсно, майже в усіх випадках особа могла бути вільною тільки тоді, коли усвідомлювала, що влада є гарантом її свободи. Наприклад, особи, які живуть у «вільному світі», задовольняються багатьма вигодами, такими, як свобода переміщення, свобода слова та свобода віросповідання. Що гарантує ці свободи? Закон країни. Окрема людина може задовольнятися ними тільки доти, доки підкоряється законові. Якщо вона зловживає своєю свободою та порушує закон, то стає підзвітною владі, і її свобода може бути критично обмежена судовим вироком (Римлян 13:1-4).
Божа свобода з підзвітністю
4, 5. Якою свободою задовольняються поклонники Єгови, і для чого він буде тримати їх підзвітними?
4 У першому столітті Ісус говорив про свободу. Він сказав до євреїв: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду,— а правда вас вільними зробить!» (Івана 8:31, 32). Він не говорив про свободу слова або про свободу віросповідання. Він, напевно, не говорив про звільнення від римського ярма, чого прагнуло багато євреїв. Ні, це було щось набагато дорогоцінніше — подарованою свободою, але не завдяки людським законам або примхам якогось людського правителя, а дякуючи найвищому Суверену всесвіту, Єгові. То була свобода від забобонів, свобода від релігійної неосвіченності та багато іншого. Свобода, подарована Єговою, є справжньою свободою, і вона триватиме цілу вічність.
5 Апостол Павло сказав: «Господь же — то Дух, а де Дух Господній,— там воля» (2 Коринтян 3:17). Протягом століть Єгова мав справу з людством, щоб вірні люди, зрештою, задовольнялися самою найкращою та самою величною людською свободою, «на волю слави синів Божих» (Римлян 8:21). Тим часом Єгова дарує нам відносну свободу за допомогою біблійної правди і тримає нас підзвітними, якщо будемо зловживати тією свободою. Апостол Павло писав: «І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його,— Йому дамо звіт!» (Євреїв 4:13).
6-8. (а) Якою свободою втішались Адам та Єва, і за якої умови могли вони триматися своєї свободи? (б) Що втратили Адам та Єва для самих себе й для нащадків?
6 Підзвітність Єгові постала ще при житті наших перших людських батьків, Адама та Єви. Єгова створив їх із дорогоцінним даром свободи волі. Поки вони користувалися тією свободою відповідально, то втішалися іншими благословеннями, такими, як свобода від страху, свобода від хвороби, свобода від смерті та свободою наближатися до свого небесного Отця з чистим сумлінням. Але коли вони зловжили своєю свободою волі, то все змінилося.
7 Єгова помістив Адама та Єву в Едемському саду і дав для їхнього користування плоди зі всіх дерев у саду — за винятком одного. Його він зберігав для самого себе; то було «дерево знання добра й зла» (Буття 2:16, 17). Утримуючись від споживання плодів того дерева, Адам та Єва могли визнавати, що тільки Єгова був вільним установляти норми добра й зла. Якщо б вони діяли відповідно та стрималися від споживання забороненого плоду, то Єгова продовжував би забезпечувати їх іншими свободами.
8 На жаль, Єва піддалася змієвій підступній спокусі, що вона повинна «знати добро й зло» для самої себе (Буття 3:1-5). Перше вона, а потім Адам, їли заборонений плід. Як результат, коли Бог Єгова прийшов поговорити з ними в Едемський сад, вони засоромились і сховались (Буття 3:8, 9). Вони вже були грішниками, які втратили відчуття свободи наближатися до Бога з чистим сумлінням. Через те вони також втратили свободу від хвороб та смерті як для самих себе, так і для своїх нащадків. Павло сказав: «Як через одного чоловіка [Адама] ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12; Буття 3:16, 19).
9. Хто відомий як той, що добре використовував відносну свободу, яку мав?
9 Проте людство ще мало свободу волі, і згодом деякі недосконалі люди користувалися нею, щоб відповідально служити Єгові. Імена деяких із них збереглися для нас із давнини. Чоловіки, наприклад, Авель, Енох, Ной, Авраам, Ісак та Яків (також названий Ізраїлем), є взірцями осіб, котрі користувалися відносною свободою, однак мали задоволення у виконуванні Божої волі. І в результаті це виявилося їм на добро (Євреїв 11:4-21).
Свобода людей, вибраних Богом
10. Які були умови угоди, котру Єгова зробив зі своїм особливим народом?
10 За днів Мойсея Єгова визволив синів Ізраїлевих — які в той час становили мільйони — від рабства в Єгипті та склав з ними угоду, за допомогою якої вони стали його особливим народом. Під цією угодою ізраїльтяни мали священство та систему жертвоприношення тварин, чим символічно покривалися їхні гріхи. Отже, вони мали свободу наближатися до Бога в поклонінні. Вони також мали систему законів та правил, щоб зберігатися вільними від забобонних практик та фальшивого поклоніння. Пізніше вони одержать Обітовану землю як спадщину з гарантією божественної охорони від своїх ворогів. Їхня частина угоди зобов’язувала ізраїльтян дотримуватися Закону Єгови. Ізраїльтяни охоче прийняли ці умови, говорячи: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» (Вихід 19:3-8; Повторення Закону 11:22-25).
11. Який був результат, коли Ізраїль не дотримався зі свого боку угоди з Єговою?
11 Понад 1500 років ізраїльтяни були в тому особливому спорідненні з Єговою. Але час від часу вони не дотримувалися угоди. Неодноразово вони спокушалися фальшивим поклонінням і ставали рабами ідолопоклонства та релігійного забобону, тому-то Бог допустив, щоб вони були фізично поневоленими своїми ворогами (Суддів 2:11-19). Замість того, щоб задовольнятися благословеннями, що визволяли їх через дотримування умов угоди, вони були покарані Богом за порушення тих умов (Повторення Закону 28:1, 2, 15). Кінець кінцем, у 607 році до н. е. Єгова дозволив Вавілонові поневолити народ (2 Хронік 36:15-21).
12. Що, зрештою, стало очевидним відносно Мойсеєвого Закону-угоди?
12 То був тяжкий урок. Вони повинні були навчитися з нього важливості додержання Закону. Незважаючи на те, коли через 70 років ізраїльтяни повернулися на свою батьківщину, вони все ще не дотримувалися Закону-угоди належним чином. Майже через сто років після їхнього повернення Єгова сказав ізраїльським священикам: «А ви відхилились з дороги, вчинили таке, що багато спіткнулись в Законі, Левієвого заповіта понищили» (Малахії 2:8). Насправді, навіть найбільш щирі ізраїльтяни не могли дотримуватися норм досконалого Закону. Замість того, щоб бути благословенням, Закон став, за словами апостола Павла, «прокляттям» (Галатів 3:13). Ясно, що було потрібно чогось більшого, ніж Мойсеєва Закон-угода, щоб принести недосконалому, вірному людству славетну свободу дітей Божих.
Природа християнської свободи
13. Яка краща основа для свободи була, кінець кінцем, забезпечена?
13 Тим чимось більшим був жертовний викуп Ісуса Христа. Близько 50 року н. е. Павло писав зборові помазаних християн у Галатії. Він описав, як Єгова звільнив їх від рабства Закону-угоди й потім сказав: «Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!» (Галатів 5:1). Яким чином Ісус зробив людей вільними?
14, 15. Яким чудовим способом Єгова зробив вільними віруючих євреїв та неєвреїв?
14 Після Ісусової смерті євреї, які прийняли його як Месію і стали його учнями, прийшли під умови нової угоди, що замінила стару Закон-угоду (Єремії 31:31-34; Євреїв 8:7-13). Під цією новою угодою вони — і неєврейські віруючі, що пізніше приєдналися до них,— стали частиною нового духовного народу, який замінив тілесний Ізраїль у ролі Божого особливого народу (Римлян 9:25, 26; Галатів 6:16). Наприклад, вони втішалися свободою, яку пообіцяв Ісус, коли сказав: «Правда вас вільними зробить!». Крім звільнення їх від прокляття Мойсеєвого Закону, правда звільнила єврейських християн від усіх обтяжливих традицій, які релігійні провідники нав’язали їм. І це звільнило неєврейських християн від ідолопоклонства та забобонів їхнього колишнього поклоніння (Матвія 15:3, 6; 23:4; Дії 14:11-13; 17:16). І це не все.
15 Ісус, коли говорив про правду, що звільняє, сказав: «Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха» (Івана 8:34). Тому що Адам та Єва згрішили, то кожна людина, що коли-будь жила, ставала грішною і, таким чином, рабом гріха. Єдиним винятком був сам Ісус, й Ісусова жертва звільнила віруючих від того рабства. Правда, вони ще були недосконалими та грішними по природі. Тепер, однак, вони могли розкаятися в своїх гріхах і попросити прощення на основі Ісусової жертви, будучи впевненими, що їхні прохання будуть почуті (1 Івана 2:1, 2). На основі Ісусової викупної жертви Бог визнав їх праведними, і вони могли наближатися до нього з чистим сумлінням (Римлян 8:33). Крім того, оскільки викуп відкрив можливість воскресіння для вічного життя, правда навіть визволила їх від страху смерті (Матвія 10:28; Євреїв 2:15).
16. Як християнська свобода була більшою за будь-яку свободу, що пропонується світом?
16 Яким чудовим способом християнська свобода відкрилася для чоловіків та жінок, незалежно від їхнього положення з погляду людини. Бідні люди, в’язні, навіть раби могли бути вільними. З другого боку, особи високого рангу, які відкинули звістку про Христа, були ще в рабстві релігійних забобонів, гріха та страху смерті. Ми ніколи не повинні переставати дякувати Єгові за цю свободу, якою ми задовольняємося. Ніщо в світі, що пропонується, не може й близько прирівнятись до неї.
Вільні, але підзвітні
17. (а) Як деякі в першому столітті втратили християнську свободу? (б) Чому нам не треба обманюватись уявною свободою в сатанинському світі?
17 У першому столітті, мабуть, велика більшість помазаних християн раділа зі своєї свободи й відстоювала свою вірність за всяку ціну. На жаль, деякі покуштували християнську свободу зі всіма її благословеннями, а потім відкинули її, повернувшись у рабство, в світ. Чому так сталось? Віра багатьох із них, безсумнівно, ослабла, і вони «відпали» (Євреїв 2:1). Інші «мають віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі» (1 Тимофія 1:19). Можливо, вони стали матеріалістичними або неморальними. Як важливо, щоб ми охороняли нашу віру та зміцнювали її особистим навчанням, спілкуванням, молитвою та християнською діяльністю! (2 Петра 1:5-8). Ніколи не переставаймо цінувати Божу свободу! Дійсно, дехто може бути спокушений недбалістю, яку бачить поза християнским збором, думаючи, що світські люди є більш вільними, ніж ми. Справді, однак те, що схоже на свободу в світі, є, звичайно, тільки безвідповідальністю. Якщо ми не є рабами Бога, то стаємо рабами гріха, а рабство платить гірку плату (Римлян 6:23; Галатів 6:7, 8).
18-20. (а) Як деякі стають «як вороги хреста Христового»? (б) Як деякі «мають волю на прикриття лихого»?
18 Крім того, у своєму Посланні до филип’ян Павло писав: «Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового» (Филип’ян 3:18). Так, були колишні християни, що стали ворогами віри, можливо, навіть відступниками. Як важливо не йти слідом за ними! Крім того, Петро писав: «Як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі» (1 Петра 2:16). Як же можна мати волю для прикриття лихого? Вчиненням серйозних гріхів — можливо таємно — і все ще подальшим спілкуванням зі збором.
19 Пам’ятайте Діотрефа. Іван писав про нього: «Діотреф, що любить бути першим у них [у зборі], нас не приймає... Що він робить... сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати, боронить, і вигонить із Церкви [збору, НС]» (3 Івана 9, 10). Діотреф користувався своєю свободою для прикриття свого власного егоїстичного честолюбства.
20 Учень Юда писав: «Бо крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого — Ісуса Христа» (Юди 4). Доки такі особи будуть спілкуватися зі збором, доти вони будуть псуючим впливом (Юди 8-10, 16). В Об’явленні ми читаємо, що в Пергамському та Тіятирському зборах було сектанство, ідолопоклонство та неморальність (Об’явлення 2:14, 15, 20-23). Яке ж це зловживання християнською свободою!
21. Що чекає тих, хто зловживає своєю християнською свободою?
21 Що чекає тих, хто зловживає своєю християнською свободою таким чином? Пам’ятаєте, що трапилося з Ізраїлем, вибраним Божим народом, від якого Єгова, зрештою, відрікся. Чому? Тому що ізраїльтяни використали своє споріднення з Богом для прикриття лихого. Вони хвалилися, що були Авраамовими синами, але відреклися від Ісуса, Насіння Авраама та вибраного Єговою Месії (Матвія 23:37-39; Івана 8:39-47; Дії 2:36; Галатів 3:16). «Ізраїль Божий» у цілому не буде виявляти подібної невірності (Галатів 6:16). Але будь-котрий християнин, який є причиною духовного або тілесного забруднення, буде, зрештою, дисциплінований навіть несприятливим вироком. Ми всі підзвітні в тому, як використовуємо нашу християнську свободу.
22. Яку радість отримують ті, хто використовує свою християнську свободу, щоб працювати як раби для Бога?
22 Як набагато краще працювати як раб для Єгови й, таким чином, справді бути вільним. Тільки Єгова дарує дійсно цінну свободу. У Приповістей говориться: «Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто» (Приповістей 27:11). Давайте користуватися нашою християнською свободою для виправдання Єгови. Якщо зробимо так, то наше життя буде цілеспрямоване, ми будемо приносити задоволення нашому небесному Отцеві, і, кінець кінцем, будемо серед тих, хто втішатиметься славетною свободою синів Божих.
Чи можете пояснити?
◻ Хто єдиний є дійсно вільним?
◻ Якими свободами втішались Адам та Єва, і чому вони втратили їх?
◻ Якою свободою задовольнялись ізраїльтяни, коли дотримувалися угоди з Єговою?
◻ Яка свобода прийшла до тих, хто прийняв Христа?
◻ Як деякі в першому столітті втратили або зловживали своєю християнською свободою?
[Ілюстрація на сторінці 13]
Свобода, яку дав Ісус, набагато краща від будь-якої свободи, що може дати людина.
|
