1. Про яке зібрання Божого народу піде мова далі та які питання ми розглянемо?

«УСТАНЬТЕ, поблагословіть Господа, Бога Свого, від віку аж до віку». Ці зворушливі слова спонукали Божий стародавній народ зібратися, щоб спільно звернутись до Бога в молитві, яка є однією з найдовших у Біблії (Неем. 9:4, 5). Це зібрання відбулося в Єрусалимі 24-го дня сьомого єврейського місяця, тішрі (вересень/жовтень), 455 року до н. е. Розглядаючи події, які передували цьому особливому дню, запитаймо себе: «Яка добра звичка посприяла успішному проведенню цього зібрання? Чого ще ми вчимося з цієї добре продуманої молитви?» (Пс. 141:2).

2. Який гарний приклад подали нам ізраїльтяни, зібравшись після відбудови єрусалимських мурів?

² За місяць до цієї події юдеї завершили відбудову єрусалимських мурів (Неем. 6:15). Божий народ закінчив цю роботу всього за 52 дні, а потім зосередив свою увагу на духовних справах. Тож першого дня нового місяця, тішрі, ізраїльтяни зібралися на майдані, щоб послухати Ездру та інших левитів, які вголос читали Божий закон і пояснювали його. Цілі сім’ї, «всі, хто розумів чуте», стояли й слухали «від світанку аж до полудня». Який же гарний приклад для тих з нас, хто має зібрання у зручних Залах Царства! Проте чи буває таке, що на зібраннях ти блукаєш думками і починаєш думати про менш важливі справи? Якщо так, знову розглянь приклад цих стародавніх ізраїльтян, котрі не лише слухали, але й брали почуте до серця. Вони навіть почали плакати, бо як народ не були слухняні Божому закону (Неем. 8:1—9).

3. Якої вказівки послухалися ізраїльтяни?

³ Однак це не був час для привселюдного зізнання у гріхах. Це був святковий день, коли всі мали з радістю поклонятися Єгові (Чис. 29:1). Тому Неемія сказав ізраїльтянам: «Ідіть, їжте сите та пийте солодке, і посилайте частки тому, в кого нема наготованого. Бо святий цей день для нашого Господа, і не сумуйте, бо радість у Господі — це ваша сила». Народ послухався, і цей день приніс йому «велику радість» (Неем. 8:10—12).

4. Що зробили голови сімей і що вони зрозуміли стосовно свята Кучок?

⁴ Наступного дня голови сімей зібралися разом, щоб побачити, як народ міг ще ретельніше дотримуватися Божого закону. Досліджуючи Писання, вони зрозуміли, що сьомого місяця, з 15-го по 22-ге тішрі, мало бути свято Кучок, яке завершувалось урочистими зборами. Тому вони почали приготування. Це свято не відзначалося так від днів Ісуса Навина, і святкування принесло народові «дуже велику радість». Особливістю цього свята було читання Божого закону «щоденно, від першого дня аж до дня останнього» (Неем. 8:13—18).

5. Що зробив Божий народ перед тим, як левити звернулись від його імені в молитві до Єгови?

⁵ Через два дні після свята Кучок настав час для прилюдного зізнання ізраїльтян у тому, що вони порушували Божий закон. Цей день був не для святкування. Натомість Божий народ постив і на знак жалоби одягнувся у веретища. Зранку впродовж майже трьох годин перед ізраїльтянами знову читали Божий закон. Пополудні вони «сповідалися і вклонялися Господеві, Богові своєму». Потім левити звернулись від імені народу в добре продуманій молитві (Неем. 9:1—4).

6. Завдяки чому молитва левитів була змістовною і чого ми вчимося?

⁶ Без сумніву, підготуватися до змістовної молитви левитам допомогло регулярне читання Божого закону. В перших десятьох віршах увага звертається тільки на діла та риси Єгови. Далі в молитві не раз наголошується на Божому «великому милосерді» і чітко пояснюється, чому ізраїльтяни не заслуговували його (Неем. 9:19, 27, 28, 31). Наші молитви до Єгови будуть відсвіжними і змістовними, якщо ми, подібно до левитів, кожного дня роздумуватимемо над Божим Словом. Так ми дозволимо Єгові промовляти до нас. Тоді ми зможемо багато про що сказати йому в молитві (Пс. 1:1, 2).

7. З яким проханням левити звернулись до Бога і який урок ми беремо?

⁷ Ця молитва містить лише одне скромне прохання. Воно записане в 32-му вірші: «Тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшний, що бережеш заповіта та милість,— нехай не буде малою перед лицем Твоїм уся та мука, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій народ від днів асирійських царів аж до цього дня». З молитви левитів ми вчимося, що у своїх молитвах нам перш за все потрібно нести хвалу і дякувати Єгові, а тоді висловлювати свої прохання.

8, 9. а) Як у початкових словах молитви левити виявили смиренність? б) Про які два небесні війська, очевидно, згадали левити?

⁸ Молитва левитів була добре продуманою. Однак вони виявляли смиренність і розуміли, що в них не вистачає слів, аби вихваляти Єгову так, як він того дійсно достойний. Тому молитва починається зі скромного прохання за Божий народ: «Нехай благословляють Ім’я слави Твоєї, і нехай воно буде звеличене над усяке благословення та славу» (Неем. 9:5).

⁹ Далі молитва продовжується: «Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небес, і все їхнє військо, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживляєш їх усіх, а небесне військо Тобі вклоняється» (Неем. 9:6). Бог Єгова створив цілий Усесвіт, зокрема безліч зоряних галактик. Так само чудово він створив усе на нашій прекрасній планеті з її неймовірною здатністю підтримувати надзвичайне розмаїття живих істот — істот, що розмножуються за своїм родом. Очевидцями всього цього були святі Божі ангели, яких теж названо «небесним військом» (1 Цар. 22:19; Йова 38:4, 7). Крім того, ангели смиренно виконують Божу волю, служачи грішним людям, які «мають успадкувати спасіння» (Євр. 1:14). Який надзвичайний приклад подають нам ангели у тому, як служити Єгові об’єднано, наче добре вишколене військо (1 Кор. 14:33, 40).

10. Чого ми навчаємося зі ставлення Бога до Авраама?

¹⁰ Відтак левити звернули увагу на те, як Бог ставився до Аврама, який у 99 років залишався бездітним, оскільки Сара була неплідною. Саме тоді Єгова змінив його ім’я на Авраам, що означає «батько багатьох» (Бут. 17:1—6, 15, 16). Бог також пообіцяв Авраамові, що його нащадки успадкують Ханаан. Люди часто забувають свої обіцянки, але не Єгова. Про це левити згадали в молитві: «Ти — то Господь, Бог, що вибрав Аврама, і вивів його з халдейського Уру, і дав йому ім’я Авраам. І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати край хананеян... щоб дати насінню його. І Ти виконав слова Свої, бо Ти праведний» (Неем. 9:7, 8). Наслідуймо нашого праведного Бога, намагаючись завжди дотримуватись свого слова (Матв. 5:37).

11, 12. Поясніть значення Божого імені і як воно виявилося в ставленні Єгови до нащадків Авраама.

¹¹ Ім’я Єгови буквально означає «Він спричиняє ставати» і вказує на те, що Бог поступово виконує свої обіцянки. Про це яскраво свідчить те, як Бог повівся з нащадками Авраама, коли вони були рабами єгиптян. На той час здавалося неможливим, аби цілий народ отримав визволення й оселився в Обіцяній землі. А втім, крок за кроком Бог здійснив свою обіцянку і цим довів, що достойний називатися неповторним і славетним іменем Єгова.

¹² У молитві, яку записав Неемія, про Єгову сказано: «Побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем. І дав Ти знаки та чуда на фараоні та на всіх його рабах, і на всім народі краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо поводилися з ними, і зробив Ти Собі Ім’я, як видно цього дня. І море Ти розсік перед ними, і вони перейшли серед моря по суходолу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глибини, як камінь до бурхливої води». Далі в молитві розповідається про те, що ще Єгова зробив для свого народу: «Ти впокорив перед ними мешканців того Краю ханаанеян... І поздобували вони міста укріплені, та землю ситу, і посіли доми, повні всякого добра, повитесувані в скелях водозбори, виноградники, і оливки, і багато овочевих дерев. І вони їли й наситилися, і поставали товсті, і насолоджувалися Твоїм великим добром» (Неем. 9:9—11, 24, 25).

13. Як Єгова дбав про духовні потреби ізраїльтян і як вони відгукнулися на це?

¹³ Єгова виконував багато інших діл, поступово здійснюючи свій намір. Приміром, відразу після виходу ізраїльтян з Єгипту Єгова подбав про їхні духовні потреби. Звертаючись у молитві до Бога, левити кажуть, що він «зійшов був на гору Сінай, і говорив з ними з небес, і дав їм справедливі права та правдиві закони, устави та заповіді добрі» (Неем. 9:13). Єгова намагався навчати своїх служителів, щоб вони, спадкоємці Обіцяної землі, були достойні носити його святе ім’я. Але вони забули все те добре, чого навчилися. (Прочитайте Неемії 9:16—18).

14, 15. а) Як Єгова милосердно дбав про свій грішний народ? б) Чого ми вчимося з того, як Бог ставився до свого вибраного народу?

¹⁴ У молитві левитів згадуються два конкретні гріхи, які вчинили ізраїльтяни невдовзі після того, як біля гори Сінай пообіцяли слухатись Божого закону. За це вони заслуговували смерті в пустелі. Але Єгова виявив їм милосердя, тому левити вихваляли його: «Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині... Сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недостатку ні в чому,— одежі їхні не дерлися, а ноги їхні не пухли» (Неем. 9:19, 21). Нині Бог також дбає про всі наші потреби, щоб ми могли вірно служити йому. Ніколи не ставаймо такими, як тисячі ізраїльтян, котрі померли в пустелі через свій непослух і невірство. Усе це «написано як попередження для нас, адже за нашого життя прийшов кінець різних систем» (1 Кор. 10:1—11).

¹⁵ На жаль, успадкувавши Обіцяну землю, ізраїльтяни перейняли поклоніння ханаанським богам, якому були притаманні неморальність і вбивство. Тому Єгова допустив, щоб довколишні народи гнобили його вибраний народ. Коли ізраїльтяни каялися, Єгова милосердно прощав їм і рятував від ворогів. Це відбувалося знову й знову. (Прочитайте Неемії 9:26—28, 31). «Зволікав Ти їм довгі роки,— визнали левити,— і свідчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слухали того, і Ти дав їх у руку народів цих країв» (Неем. 9:30).

16, 17. а) Якими були наслідки того, що ізраїльтяни знову виявляли непослух? б) Що визнали ізраїльтяни і що вони пообіцяли робити?

¹⁶ Навіть після повернення з вигнання ізраїльтяни знову виявляли непослух. Якими були наслідки? Левити далі у своїй молитві кажуть: «Ось ми сьогодні раби, а цей край, що Ти дав його нашим батькам, щоб їсти плід його та добро його,— ось ми раби в ньому! І він множить свій урожай для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи...і ми в великому утискові» (Неем. 9:36, 37).

¹⁷ Чи левити натякали, що Бог був несправедливим, допустивши такий утиск? Звичайно, що ні. «Ти справедливий у всьому, що приходить на нас,— говорять левити,— бо Ти правду робив, а ми були несправедливі» (Неем. 9:33). Свою безкорисливу молитву левити завершують урочистою обіцянкою, що відтепер народ буде слухатись Божого закону. (Прочитайте Неемії 10:1; 10:30). Для цього вони склали документ, на якому поставили свої печатки 84 провідники Ізраїлю (Неем. 10:2—28).

18, 19. а) Що нам потрібно робити, аби увійти в Божий новий світ? б) Про що нам не слід припиняти молитися і чому?

¹⁸ Усі ми потребуємо напучування від Єгови, щоб увійти в праведний новий світ. «Бо якого ж то сина батько не виховує?» — запитує апостол Павло (Євр. 12:7). Ми показуємо, що слухаємось у своєму житті керівництва Єгови, якщо вірно виконуємо служіння і дозволяємо його духу виправляти нас. Скоївши серйозний гріх, ми можемо бути впевнені, що Єгова простить нам, якщо ми справді покаємось і смиренно приймемо його виховні заходи.

¹⁹ Невдовзі Єгова звеличить своє ім’я ще більше, ніж тоді, коли визволив ізраїльтян з Єгипту (Єзек. 38:23). Так само як давній Божий народ успадкував Обіцяну землю, всі християни, які залишаться вірними поклонниками Єгови, успадкують життя в Божому праведному новому світі (2 Пет. 3:13). Маючи таку чудову надію, не припиняймо молитися про освячення Божого величного імені. У наступній статті йтиметься про іншу молитву, живучи у згоді з якою ми зможемо отримувати Божі благословення тепер і вічно.