1. Чому змова царів Ізраїлю та Сирії була приречена на провал?

ПРИБЛИЗНО між 762 і 759 роками до н. е. ізраїльський та сирійський царі оголосили війну царству Юди. Вони прагнули завоювати Єрусалим, скинути з престолу царя Ахаза і замінити його іншим чоловіком, який не походив з Давидового роду (Ісаї 7:5, 6, переклад І. Хоменка). Цар Ізраїлю мав розуміти, що його намір зазнає невдачі. Єгова постановив, що його престол навіки посяде один з Давидових нащадків, а Божі обіцянки завжди здійснюються (Іс. Нав. 23:14; 2 Сам. 7:16).

2—4. Поясніть, як виконалися слова з Ісаї 7:14, 16 а) у VIII столітті до н. е. б) за днів Ісуса.

² Спочатку здавалося, що сирійсько-ізраїльський союз має перевагу. В одній лише битві Ахаз втратив 120 000 добірних воїнів! Також загинув Маасея, «царський син» (2 Хр. 28:6, 7). Однак Єгова все бачив. Він пам’ятав свою обіцянку, яку дав Давидові. Тож Бог послав пророка Ісаю з дуже підбадьорливою звісткою.

³ Ісая сказав: «Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл... Поки пізнає Та Дитина, як зло відкидати та добро вибирати, буде покинена та земля, що ти лякаєшся перед двома царями її [Сирії та Ізраїлю]» (Ісаї 7:14, 16). Першу частину цього пророцтва часто застосовують до народження Месії, і це обґрунтовано (Матв. 1:23). Але оскільки «два царі», сирійський та ізраїльський, за часу Ісусового народження більше не загрожували Юді, пророцтво про Еммануїла, мабуть, мало початкове сповнення за днів Ісаї.

⁴ Невдовзі після того, як Ісая проголосив це важливе пророцтво, його дружина завагітніла і народила йому сина, якого назвали Магер-Шалал-Хаш-Баз (переклад І. Хоменка). Ця дитина могла бути «Еммануїлом», про якого говорив Ісая*. У біблійні часи при народженні немовляти йому давали одне ім’я, можливо, відзначаючи особливу подію, але батьки та рідні називали його іншим іменем (2 Сам. 12:24, 25). Немає жодних доказів того, що Ісуса називали Еммануїлом. (Прочитайте Ісаї 7:14; 8:3, 4).

5. Яке немудре рішення прийняв цар Ахаз?

⁵ У той час на Юду зазіхали не тільки Ізраїль і Сирія, але й інша войовнича країна. Нею була Ассирія, світова держава, яка набирала сили. Згідно зі словами в Ісаї 8:3, 4, перш ніж напасти на південне царство Юди, Ассирія мала забрати «багатство Дамаску та здобич Самарії». Замість того щоб довіряти Божому слову, яке передав Ісая, невірний Ахаз уклав угоду з ассирійцями, що призвело до згуби, бо вони зрештою почали гнобити Юду (2 Цар. 16:7—10). Ахаз, як пастир, приніс народу Юди велике розчарування. Нам варто запитати себе: «На кого я покладаюсь, коли мені доводиться приймати важливі рішення: на Бога чи на людей?» (Прип. 3:5, 6).

6. Чим Єзекія відрізнявся від Ахаза?

⁶ Ахаз помер 746 року до н. е., і його син, Єзекія, успадкував матеріально й духовно зубожіле царство Юди. Що було пріоритетом для цього молодого царя, котрий зійшов на трон? Чи він почав піднімати занепалу економіку Юди? Ні. Єзекія був духовною людиною, гідним пастирем для свого народу. Спочатку він мав відновити чисте поклоніння і допомогти бунтарському народові налагодити стосунки з Єговою. Зрозумівши, в чому полягає Божа воля щодо нього, він діяв рішуче. Який чудовий приклад для нас! (2 Хр. 29:1—19).

7. Чому для левитів було важливим запевнення нового царя в тому, що він їх підтримуватиме?

⁷ У важливому завданні відновити чисте поклоніння значну роль відігравали левити. Тому Єзекія зустрівся з ними, щоб запевнити у своїй підтримці. Уявіть собі, як вірні левити, що були на тій зустрічі, плакали з радості, коли чули такі слова свого царя: «Вас Господь вибрав ставати перед лицем Його на службу Йому» (2 Хр. 29:11). Левити отримали чіткий наказ сприяти чистому поклонінню.

8. Що ще зробив Єзекія, аби зміцнити духовність народу, і яким був результат?

⁸ Єзекія запросив усіх мешканців Юди та Ізраїлю на урочисте відзначання Пасхи, після якої проходило семиденне свято Прісних хлібів. Люди настільки раділи цим святом, що вирішили продовжити його ще на сім днів. У Біблії розповідається: «Була велика радість в Єрусалимі, бо від днів Соломона, Давидового сина, Ізраїлевого царя, не було такого, як оце в Єрусалимі» (2 Хр. 30:25, 26). Яким же підбадьоренням для всього народу був цей духовний бенкет! У 2 Хронік 31:1 говориться, що «коли це все скінчилося [ізраїльтяни]... поламали стовпи для божків, і постинали посвячені дерева, і порозбивали пагірки та жертівники». Ці рішучі дії показали, що мешканці Юди почали повертатися до Єгови. Таке духовне очищення було вкрай важливе з огляду на прийдешні події.

9. а) Як розладналися плани Ізраїлю? б) Який успіх спочатку мав Санхерів?

⁹ Як і говорив Ісая, ассирійці завоювали північне царство Ізраїлю і виселили його мешканців. Це розладнало плани Ізраїлю захопити Давидів престол. А що замишляли ассирійці? Тепер вони прагнули загарбати Юду. «Чотирнадцятого року царя Єзекії прийшов Санхерів, цар асирійський, на всі укріплені Юдині міста, та й захопив їх». За певними даними, Санхерів завоював 46 юдейських міст. Уявіть, як би ви почувались, живучи у той час в Єрусалимі. Ассирійське військо, що просувалося вперед, підкоряло одне місто за іншим (2 Цар. 18:13).

10. Чому слова з Михея 5:5, 6 підбадьорили Єзекію?

¹⁰ Звичайно, Єзекія знав про близьку небезпеку. Він покладався на Єгову, а не шукав допомоги в язичницького народу, як це робив його невірний батько, Ахаз (2 Хр. 28:20, 21). Йому, напевно, були відомі слова пророка Михея, свого сучасника, який передрік про Ассирію: «Ми проти його [Ассирії] поставимо, хоч би аж сім пастирів та вісім князів. І будуть вони пасти землю [ассирійську] мечем» (Мих. 5:5, 6, переклад, П. Куліша). Ці натхнені слова підбадьорили Єзекію, адже вони вказували на те, що проти ассирійців виступить дуже незвичне військо і що ворожі нападники зрештою зазнають поразки.

11. Коли пророцтво стосовно сімох пастирів і вісьмох князів мало вперше виконатися?

¹¹ Пророцтво стосовно сімох пастирів і вісьмох князів вперше мало виконатися,— і це найважливіше сповнення,— через багато років після народження Ісуса, «Владики в Ізраїлі, [що] віддавна постання Його». (Прочитайте Михея 4:14; 5:1). Воно сповниться тоді, коли існуванню слуг Єгови буде загрожувати сучасна «Ассирія». Яке військо на чолі зі своїм Сином, котрий тепер править, Єгова використає проти грізного ворога? Ми побачимо. Але спочатку подивімося, який урок можна взяти з того, що́ зробив Єзекія перед ассирійською навалою.

12. Що робили Єзекія та інші відважні чоловіки, аби захистити Божий народ?

¹² Єгова завжди готовий прийти на допомогу, коли ми опиняємося в безвиході, але він очікує, що ми будемо робити все від нас залежне. Єзекія радився «зі своїми зверхниками [«князями», Кул.] та своїми лицарями», і разом вони вирішили «позатикати джерельні води, що назовні міста... І [Єзекія] підбадьорився, і забудував увесь виломаний мур, і поставив на нього башту, а поза тим муром — інший мур... і наробив багато ратищ та щитів» (2 Хр. 32:3—5). Щоб у той час захищати і пасти свій народ, Єгова послуговувався такими відважними чоловіками, як Єзекія, його князі та віддані пророки.

13. Який важливий вчинок Єзекії допоміг народу підготуватися до прийдешнього нападу? Поясніть.

¹³ Подальші дії Єзекії мали куди більше значення від того, що він позасипав джерела та укріпив міські мури. Будучи турботливим пастирем, Єзекія зібрав народ і підбадьорив його духовно, сказавши: «Не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем... бо з нами більше, ніж із ним. З ним рамено тілесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воювати наші війни!» Єзекія нагадав ізраїльтянам, що Єгова воюватиме за них, і це зміцнило їхню віру. Почувши таке запевнення, «оперся народ на слова [«скріпився народ від таких слів», Кул.] Єзекії, Юдиного царя» (2 Хр. 32:7, 8). Зверніть увагу, що «слова Єзекії» зміцнили дух народу. Цар Єзекія, князі, воїни і пророки Михей та Ісая довели, що є добрими пастирями, як і передрікав Єгова через свого пророка. (Прочитайте Михея 5:4, 5).