«[Ісус] поламав хліб, роздав його учням, а вони — людям» (МАТВ. 14:19).
1—3. Розкажіть, як Ісус нагодував величезний натовп в околиці Віфсаїди. (Дивіться малюнок вгорі).
УЯВІТЬ собі подію, яка відбулася напередодні Пасхи 32 року н. е. (Прочитайте Матвія 14:14—21). Ісус зі своїми учнями перебуває у відлюдному місці в околиці Віфсаїди, села на північному узбережжі Галілейського моря. Також там зібрався натовп з приблизно п’яти тисяч чоловіків, окрім жінок і малих дітей.
2 Побачивши цих людей, Ісус проймається до них жалем і починає їх зціляти та багато навчати про Боже Царство. Вже вечоріє, тому учні просять Ісуса відпустити людей, щоб вони могли піти у довколишні села та купити собі щось поїсти. Але Ісус каже своїм учням: «Ви дайте їм їсти». Його слова, мабуть, бентежать їх, адже в них зовсім мало їжі: п’ять хлібин і дві малі риби.
3 Спонуканий співчуттям, Ісус виконує чудо — єдине чудо, описане в усіх чотирьох Євангеліях (Марка 6:35—44; Луки 9:10—17; Ів. 6:1—13). Ісус просить своїх учнів розсадити людей на зеленій траві групами по 50 і 100 осіб. Поблагословивши їжу, він починає ламати хліб і ділити рибу. Потім Ісус, замість того щоб відразу дати їжу натовпу, «роздав її учням, а вони — людям». Завдяки цьому чуду кожен отримав аж надмір їжі. Лише подумайте: Ісус нагодував тисячі з допомогою маленької групи — своїх учнів*.
4. а) Про яку поживу більше турбувався Ісус і чому? б) Що ми розглянемо в цій і наступній статтях?
4 Але ще більше Ісус турбувався тим, щоб давати своїм послідовникам духовну поживу. Він знав, що від споживання духовного харчу, істин з Божого Слова, залежить вічне життя (Ів. 6:26, 27; 17:3). Керуючись співчуттям, яке спонукало його нагодувати хлібом і рибою натовпи, Ісус присвячував багато часу, щоб навчати своїх послідовників (Марка 6:34). Однак він розумів, що його земне служіння триватиме недовго і він має повернутися на небо (Матв. 16:21; Ів. 14:12). Як Ісус забезпечуватиме з неба духовною поживою своїх учнів? Він буде використовувати зразок, за яким нагодував натовпи,— буде годувати багатьох з допомогою малої групи. Але хто мав входити до неї? Розгляньмо, як Ісус з допомогою маленької групи годував багатьох своїх помазаних послідовників у I столітті. В наступній статті ми розглянемо вкрай важливе запитання: як нам розпізнати малу групу, якою послуговується Христос, щоб годувати нас?
Тисячі були нагодовані завдяки малій групі. (Дивіться абзац 4)
ІСУС ОБИРАЄ МАЛЕНЬКУ ГРУПУ
5, 6. а) Яке серйозне рішення прийняв Ісус, щоб подбати про духовний добробут своїх послідовників після його смерті? б) Як Ісус готував своїх апостолів до важливої ролі, яку вони мали виконувати після його смерті?
5 Дбайливий голова родини попіклується, аби його сім’я мала все необхідне і після його смерті. Подібно Ісус, який мав стати Головою християнського збору, подбав, щоб після його смерті його послідовники були духовно забезпечені (Еф. 1:22). Наприклад, приблизно за два роки до своєї смерті Ісус прийняв серйозне рішення. Він обрав перших кількох осіб, через яких пізніше мав годувати багатьох. Розгляньмо, як усе відбувалося.
6 Провівши в молитві всю ніч, Ісус зібрав своїх учнів і вибрав з-посеред них 12 апостолів (Луки 6:12—16). Наступні два роки він тісно спілкувався з ними, навчав їх словом і прикладом. Ісус знав, що апостоли мусять ще багато чого навчитися, тому вони і далі називались «учнями» (Матв. 11:1; 20:17). Він давав їм цінні особисті поради і готував їх добре виконувати служіння (Матв. 10:1—42; 20:20—23; Луки 8:1; 9:52—55). Ісус, очевидно, готував їх до важливої ролі, яку вони мали виконувати після його смерті і повернення до неба.
7. Як Ісус показав, про що передусім мали дбати апостоли?
7 У чому полягала роль апостолів? З наближенням П’ятидесятниці 33 року н. е. стало зрозуміло, що апостоли мали виконувати «обов’язки в нагляді» (Дії 1:20). Але про що вони мусили дбати передусім? Розмова, яка відбулася між апостолом Петром та Ісусом після його воскресіння, проливає світло на це запитання. (Прочитайте Івана 21:1, 2,15—17). У присутності кількох інших апостолів Ісус сказав Петрові: «Годуй моїх овечок». Цими словами Ісус показав, що його апостоли належатимуть до маленької групи, через яку він даватиме духовну поживу багатьом. Слова Ісуса також яскраво свідчать про те, що він ніжно ставиться до своїх «овечок»*.
З П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ ІСУС ГОДУЄ БАГАТЬОХ
8. Як нові учні в П’ятидесятницю показали, що чітко розпізнали групу, якою послуговувався Христос?
8 Починаючи з П’ятидесятниці 33 року н. е. воскреслий Ісус Христос послуговувався апостолами, щоб годувати решту своїх помазаних послідовників. (Прочитайте Дії 2:41, 42). Цю групу чітко розпізнали юдеї та прозеліти, які тоді стали помазаними духом християнами. Вони без вагань «далі з завзяттям вчились в апостолів». Згідно зі словами одного дослідника, грецький вислів, перекладений як «далі з завзяттям вчились», містить думку про те, щоб «стійко і з цілковитою відданістю триматися певного способу дій». Ці нові учні відчували сильний духовний голод і добре розуміли, де можна отримати духовний харч. З непохитною відданістю вони чекали, що апостоли пояснять слова та вчинки Ісуса і проллють світло на значення уривків з Писань, які стосувалися його* (Дії 2:22—36).
9. Як апостоли показали, що дуже серйозно ставилися до свого обов’язку годувати Ісусових овець?
9 Апостоли дуже серйозно ставилися до свого обов’язку годувати Ісусових овець. Для прикладу, звернімо увагу, як вони вирішили делікатне питання, яке виникло в новосформованому зборі і могло спричинити поділення. Як не дивно, питання стосувалось буквального харчу. Грекомовних вдів обділяли при щоденному розподілі їжі, а про єврейськомовних добре дбали. Як апостоли вирішили це питання? «Дванадцять апостолів» призначили сімох досвідчених братів, щоб вони наглядали за цією «важливою справою». Апостоли — більшість з яких, безперечно, роздавали їжу, коли Ісус чудом нагодував натовпи,— зрозуміли, що важливіше зосередитися на забезпеченні інших духовним харчем. Отже, вони присвятили себе «навчанню Божого слова» (Дії 6:1—6).
10. Як Христос послуговувався апостолами і старійшинами в Єрусалимі?
10 У 49 році н. е. апостолам, які в той час ще жили, вже допомагали інші досвідчені старійшини. (Прочитайте Дії 15:1, 2). Апостоли і старійшини в Єрусалимі були керівним органом. Як Голова збору, Христос послуговувався цією маленькою групою досвідчених чоловіків, щоб вирішувати доктринальні питання і наглядати за працею проповідування й навчання доброї новини про Царство та керувати нею (Дії 15:6—29; 21:17—19; Кол. 1:18).
11, 12. а) З чого видно, що Єгова благословив устрій, за допомогою якого його Син годував збори в I столітті? б) Завдяки чому можна було чітко розпізнати групу, через яку Ісус давав духовну поживу?
11 Чи Єгова благословив устрій, який використовував його Син, щоб годувати християн у I столітті? Безумовно. Чому ми впевнені в цьому? Ось що говориться в книзі Дії: «І, проходячи містами, вони [апостол Павло і його товариші] передавали місцевим братам постанови, які були ухвалені апостолами й старійшинами в Єрусалимі і яких належало дотримуватися. Отже, збори зміцнялись у вірі та збільшувалися з дня на день» (Дії 16:4, 5). Варто зауважити, що ті збори процвітали завдяки відданій співпраці з керівним органом, який перебував у Єрусалимі. І це доводить, що Єгова благословив устрій, за допомогою якого його Син годував збори. Не забуваймо: духовний добробут неможливий без благословень Єгови (Прип. 10:22; 1 Кор. 3:6, 7).
12 Як ми побачили, Ісус використав зразок, про який ішлося на початку статті: він годував багатьох за допомогою малої групи. Групу, якою послуговувався Ісус, щоб давати духовну поживу, можна було чітко розпізнати. Апостоли, перші члени керівного органу, могли надати видимі докази Божої підтримки. «У той час апостоли виконували серед народу багато знаків та чуд»,— сказано в Дії 5:12*. Тож у тих, хто ставав християнами, не було підстав сумніватися, ким насправді послуговується Христос, щоб годувати своїх овець. Але під кінець I століття ситуація змінилася.
У I столітті було очевидно, ким послуговується Ісус, щоб годувати збір. (Дивіться абзац 12)
КОЛИ БУР’ЯНІВ БУЛО БАГАТО, А ПШЕНИЦІ — МАЛО
13, 14. а) Про що попереджав Ісус і коли його слова почали справджуватися? б) Звідки мала походити небезпека? (Дивіться примітку).
13 Ісус передрік, що християнському зборові буде загрожувати небезпека. У пророчому прикладі про пшеницю і бур’яни він попереджав, що на тільки-но засіяному полі пшениці (помазані християни) будуть посіяні бур’яни (удавані християни). Ці дві групи, за його словами, повинні були рости разом аж до жнив, які мали настати в час «закінчення цієї системи» (Матв. 13:24—30, 36—43). Невдовзі Ісусові слова почали справджуватися*.
14 Відступництво з’явилося ще в I столітті, але Ісусові вірні апостоли «стримували його», оберігаючи збір від впливу фальшивих учень і зіпсуття (2 Фес. 2:3, 6, 7). Однак зі смертю останнього апостола відступництво пустило своє коріння і процвітало впродовж довгого періоду росту пшениці і бур’янів, який тривав чимало століть. Крім того, у той час бур’янів стало багато, а пшениці було мало. Тоді не існувало жодної організованої групи, яка регулярно роздавала б духовну поживу. Проте все мало змінитися. Але коли?
ХТО МАВ ДАВАТИ ПОЖИВУ В ЧАС ЖНИВ?
15, 16. Які плоди принесло ретельне дослідження Писань, яким займалися Дослідники Біблії, і яке питання виникає?
15 З наближенням кінця періоду, впродовж якого пшениця і бур’яни росли разом, люди почали щораз більше цікавитися біблійною правдою. Пригадаймо, що в 1870-х роках маленька група щирих шукачів правди збиралася разом, а також створювала біблійні класи окремо від подібних до бур’янів удаваних християн, які належали до церков і сект загальновизнаного християнства. Зі смиренням і неупередженістю ті щирі Дослідники Біблії, як вони себе називали, уважно і з молитвою досліджували Святе Письмо (Матв. 11:25).
16 Ретельне дослідження Писань, яким займалися Дослідники Біблії, принесло чудові плоди. Ті віддані чоловіки та жінки викривали фальшиві доктрини і поширювали духовні істини, публікуючи і всюди розповсюджуючи біблійну літературу. Завдяки їхній праці ті, хто відчував духовний голод і спрагу, всім серцем і розумом приймали правду. Але виникає запитання: чи Дослідники Біблії, котрі жили до 1914 року, були призначеною групою, через яку Христос мав годувати своїх овець? Ні. Адже пшениця й бур’яни все ще росли разом і група, через яку Ісус мав давати духовний харч, ще не була сформована. Час відділення подібних до бур’янів удаваних християн від правдивих, тобто пшениці, ще не настав.
17. Які важливі події почали відбуватися в 1914 році?
17 Як ми довідалися з попередньої статті, жнива почалися в 1914 році. Цього ж року почали відбуватися важливі події. Ісус як Цар був зведений на престол, і розпочалися останні дні (Об’яв. 11:15). З 1914 року і до першої половини 1919 року Ісус разом зі своїм Батьком провів украй необхідну перевірку та очищення духовного храму* (Мал. 3:1—4). Потім, з 1919 року, почалося збирання пшениці. Чи це був той час, коли Христос мав призначити одну організовану групу давати духовну поживу? Так.
18. Кого мав призначити Ісус і яке важливе запитання постало на початку останніх днів?
18 У своєму пророцтві про час кінця Ісус передрік, що він призначить тих, хто даватиме духовну «поживу своєчасно» (Матв. 24:45—47). Ким він буде послуговуватися? Відповідно до зразка, який Ісус використав у I столітті, він буде годувати багатьох завдяки маленькій групі. Починалися останні дні, тож постало важливе запитання: хто належатиме до тієї маленької групи? Це та інші питання, пов’язані з пророцтвом Ісуса, ми обговоримо в наступній статті.
Абзац 3. Іншого разу, коли Ісус чудом нагодував 4000 чоловіків, крім жінок і малих дітей, він знову дав їжу «учням, а вони — людям» (Матв. 15:32—38).
Абзац 7. За днів Петра всі «овечки», яких необхідно було годувати, мали небесну надію.
Абзац 8. Той факт, що нові учні «далі з завзяттям вчились в апостолів», вказує на те, що апостоли постійно навчали. Деякі вчення апостолів назавжди записані в натхнених книгах і є частиною Грецьких Писань.
Абзац 12. Християни, які не були апостолами, також чудом отримували дари духу. Але ці дари здебільшого передавалися безпосередньо від апостолів або в їхній присутності (Дії 8:14—18; 10:44, 45).
Абзац 13. Слова апостола Павла, записані в Дії 20:29, 30, показують, звідки мала походити небезпека, яка загрожувала зборові. По-перше, у збір правдивих християн мали ввійти удавані християни («бур’яни»). По-друге, з-поміж правдивих християн дехто мав стати відступником і «перекручувати правду».
Абзац 17. Дивіться в цьому журналі статтю «Я буду з вами всі дні», сторінка 11, абзац 6.
