Починаючи з середини 1930-х років, зростає число «інших овець», які стають на
бік помазанців. Ці люди не належать до «малої отари», а надіються жити вічно на
землі (Івана
10:16; Луки
12:32; Захарія 8:23). Вони віддано підтримують Христових братів, надаючи їм
безцінну допомогу в проповідуванні «доброї новини про царство» на свідчення всім
народам (Матвія
24:14; 25:40).
Завдяки цьому Христос матиме підставу вважати цих людей своїми «вівцями», коли
прийде судити народи. Він поставить таких овець «праворуч від себе», тобто вони
отримають його схвалення (Матвія 25:33—36, 46). На основі віри у Христову кров вони будуть тим «великим
натовпом», який переживе «велике лихо» (Об’явлення 7:9—14).
