1. Який напис знаходиться на Дзвоні Свободи, і звідкіля ті слова є вибрані?
ДЕ Б ви не жили, то вже мабуть чули про славний Дзвін Свободи в Філадельфії, Пенсільванії, США. Ворлд бук енциклопедія каже, що в цей дзвін „дзвонили 8 липня, 1776 р., а також у інші церковні дзвони, щоб оголосити прийняття Декларації незалежності. На ньому напис, вибраний з Біблії, (3 Мойсеєва 25:10) такий: ,Проголошуйте свободу по цілій країні всім її мешканцям’.
2. Що ви думаєте про можливість набути свободи, але які проблеми можуть виникати?
2 Чи ж люди ще до цих пір не прагнуть свободи? Правдоподібно ви самі дуже раділи б, коли б могли набути справжньої свободи — від фальшивих понять, від політичного гніту, від ослаблення через старий вік і хворобу, які кінчаться смертю. Якщо так, то маєте добру причину радіти, і незабаром будемо мати ще більшу причину на радість. ,Як це може бути?’ ви мабуть питаєте, оскільки жоден уряд ще не дав своїм громадянам цілковитої свободи,— ні науковці, ні лікарі не можуть припинити старіння, хворобу, а зрештою смерть. Але, ми повторюємо, що дійсно є основа для вас радіти правдивою свободою. Щоб зрозуміти як, то розгляньте цю важливу інформацію з давнини, яка може вас включати — тепер і в майбутньому.
3. Що це був ювілей, і що сталось протягом того року?
3 У вищецитованому вірші знаходиться слово „ювілей”. В Ізраїлі ювілей була субота, яка тривала цілий рік. Ювілей припадав після сімох господарських субот-років — усього 49 років. П’ятдесятий рік, ювілей, завершував цю серію субот для землі, яку Єгова дав Своїм людям, сповняючи обіцянку зроблену їхньому предкові Авраамові, „другові Єгови”. (Якова 2:23; Ісаї 41:8) Коли настав ювілей, то по цілому краю оголошували свободу. Це була свобода для всіх ізраїльтян, які продали себе в рабство через заборгованість. Також у році-ювілею вся успадкована земля, яку були продали, (правдоподібно через фінансові невдачі) мала бути повернена оригінальним власникам.— 3 Мойсеєва 25:1—54.
4. Коли ювілей був оголошений, і як?
4 З цієї інформації, можна оцінювати чому ювілей був святковим роком свободи. Його оголошувалось сурмленням у сурми в дні Покути.a Так як Мойсей написав у 3 Мойсеєвій 25:9, 10: „І засурмите у сурми сьомого місяця, десятого дня місяця,— в день Очищення засурмите в сурми по цілому Краю. І освятите рік п’ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його,— ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться”. У 1473 р. до н.е., Ісус Навін провів ізраїльтян крізь Йорданську ріку в Обітований край, в якому вони мали обходити ювілей.
Оголошення первісної свободи
5. Які поняття про визволення й ювілей ми будемо розглядати?
5 Вищесказане може здаватись стародавньою історією, яка мало впливає на наше життя, зокрема якщо ми не є єврейського походження. Проте, Ісус Христос дав нам дійсну причину сподіватись більшого ювілею. Ця причина становить основу нашого радіння свободою. Для того щоб оцінювати чому, то перше мусимо розслідити як Ісус у два способи заклав основу на свободу в першому столітті. Тоді будемо обговорювати як те постачання відповідає двом свободам у наш час, свободам багато більшим даючі нам багато більшу причину радіти.
6, 7. (а) Які чудові розвитки є передречені в Ісаї 61:1—7? (б) Як Ісус показав, що пророцтво Ісаї вже сповнялось?
6 Хоч у Ісаї 61:1—7 не говорить прямо про стародавній ювілей, то таки натякає пророчо на прийдешнє визволення. Там каже так: „Дух Господа Бога [Єгови, НС] на мені, бо Господь [Єгова, НС] помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в’язням — відчиняти в’язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу [Єгові, НС], та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі,.. Радість вічна їм буде”. Але як і коли сповниться те пророцтво?
7 Після закінчення Пасхи 30 р. н.е., Ісус прибув до синагоги дня суботнього. Там Він прочитав частину пророцтва Ісаї й застосував те пророцтво до Себе Самого. Частково Євангеліє Луки 4:16—21 каже так: „Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце де було так написано: ,На Мені дух Господній [Єгови, НС], бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього [Єгови, НС] змилування’... І почав Він до них говорити: ,Сьогодні збулося Писання, яке ви почули’”.
8. (а) На яке перше визволення Ісус постачив? (б) Як це є ілюстровано в Івана 9:1—34?
8 Добра новина, яку Ісус звіщав, духовно визволяла тих євреїв, які послухались її. Коли їм розкрились очі й вони зрозуміли що правдиве поклоніння дійсно значило й вимагало від них, то цим звільнились від багатьох помилкових понять. (Матвія 5:21—48) Ця свобода була ціннішою від фізичних зцілень, яких Ісус виконував. Отже, хоч Ісус розкрив очі чоловікові народженому сліпим, то той чоловік більше скористав, коли пізнав, що Ісус був пророком посланий Богом. Нова свобода того чоловіка була протилежною становищі релігійних провідників поневолених їхніми традиціями й помилковими переконаннями. (Івана 9:1—34; 5 Мойсеєва 18:18; Матвія 15:1—20) Однак, це була тільки початкова свобода. Ще в першому столітті, Ісус мав допомагати людям набувати іншого визволення, яке порівнювалось до ювілею в стародавньому Ізраїлі. Чому це розсудливо приходити до такого висновку?
9. В якому поневоленні знаходились духовновизволені особи?
9 Ісус сказав тому колишньому сліпому чоловікові: „На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі щоб стали незрячі”. Тоді Він сказав фарисеям: „Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: ,Бачимо’,— то й ваш гріх зостається при вас”. (Івана 9:35—41) Так, гріх, який доводить до смерті, ще залишався головною проблемою, навіть так як тепер. (Римлян 5:12) Євреї, а навіть апостоли, які користали з того першого духовного визволення, якого Ісус постачав їм, залишались недосконалими. Вони зоставались поневолені гріхом і мусили вмирати. Чи Ісус міг змінити це становище? Чи Він змінить його? І якщо так, то коли?
10. Яку додаткову свободу Ісус обіцяв?
10 Раніше, Ісус був сказав: „Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду,— а правда вас вільними зробить!” Його єврейські слухачі відповіли: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: ,Ви станете вільні’?” Ісус відповів їм так: „Поправді, поправді, кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік”. (Івана 8:31—36) Отже, тілесне походження від Авраама не звільняло тих євреїв від поневолення гріхом. Ісус проголосив цю свободу, щоб звернути їм увагу на щось прийдешнього, яке буде ціннішим від того, якого ізраїльтяни вже зазнали в якому-небудь ювілею.
Християнський ювілей починається
11. Чому наше зацікавлення християнським ювілеєм зосереджує увагу на 33 р. н.е.?
11 Євреї не розуміли, що ювілей в Мойсеєвій Законі-угоді представляв більший ювілей. (Колосян 2:17; Ефесян 2:14, 15) Цей ювілей для християн поміщає „правду”, яка може визволяти людей — правду, яка зосереджується на Синові, Ісусі Христі. (Івана 1:17) Коли ж почалось святкувати цей ювілей, який визволяє від гріха й його наслідків? У день свята П’ятидесятниці весною 33 р. н.е. Це сталось десять днів після Ісусового вознесіння на небо, щоб представити перед Богом Єговою заслугу Своєї жертви.— Євреїв 9:24—28.
12, 13. Що сталось після Ісусової смерті з якого Його учні зазнали винятковий досвід?
12 Перед Ісусом, жодне людське створіння ще не воскресло з мертвих до вічного життя. (Римлян 6:9—11) Усі знову помирали й будуть спати сном смерті аж поки не настане воскресіння людства. З допомогою цього воскресіння Божою силою, Ісус Христос став тим, чим натхненне Святе Письмо називає Його, „первоплід усіх тих, які заснули сном смерті”.— 1 Коринтян 15:20, НС.
13 П’ятдесят днів після Його воскресіння, був доказ, що воскреслий Ісус Христос вознісся на небо до присутності Бога Єгови з цінністю Його тілесної жертви, і що Він пристосував її на користь людства. Це сталось у день свята П’ятидесятниці 33 р. н.е. Послухавшись Ісусового наказу, близько 120 учнів зібрались у Єрусалимі. Тоді Христос вилив святого духа на тих учнів, на сповнення пророцтва Йоіла 2:28, 29. З’явились їм язики поділені, немов би огненні, які ширяли над їхніми головами, і учні почали говорити чужими їм мовами. (Дії 2:16—21, 33) Це був доказ, що воскреслий Ісус Христос уже вознісся на небо до присутності Бога з цінністю Своєї досконалої тілесної жертви заради людства.
14. (а) Яка була ситуація Христових учнів щодо угод? (б) Які видатні благословення поміщались у новій угоді?
14 Як же ті учні скористали з цього? По-перше, вони були звільнені від обов’язків під Мойсеєвою Закон-угодою, яку Бог зробив з ізраїльтянами, але яку тепер скасував, прибивши її до Ісусового дерева тортур. (Колосян 2:13, 14; Галатів 3:13) Ту угоду заступила нова зроблена, не з природним Ізраїлем, але з новим „народом” духовного Ізраїлю. (Євреїв 8:6—13; Галатів 6:16) Розпорядок на цю нову угоду, передречену в Єремії 31:31—34, був зроблений через посередника, більшого від стародавнього пророка Мойсея. Цікавлячись визволенням, ми зокрема зауважуємо одну рису тієї нової угоди. Апостол Павло звернув увагу на неї, пишучи: „,Оце заповіт, що його по цих днях установляю Я з ними... А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більше не згадаю’. А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи”.— Євреїв 10:16—18.
15. Чому ми можемо казати, що для помазаних ювілей почався в свято П’ятидесятниці 33 р. н.е.? (Римлян 6:6, 16—18)
15 Ісус звертав увагу на це визволення від гріха, коли сказав: „Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні”. (Івана 8:36) Уявіть собі — звільнення від гріха стає можливим через Христову жертву! Починаючись дня П’ятидесятниці, Бог визнав віруючих (учнів) праведними і тоді усиновив їх за Своїх духовних синів маючі надію царювати з Христом на небі. Павло пояснює це так: „Бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви духа синівства... А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові”. (Римлян 8:15—17) Немає сумніву, християнський ювілей вже почався для помазаних християн.
16. Якими додатковими благословеннями і надіями мали втішатись святкуючі християнського ювілею?
16 Отже, того дня П’ятидесятниці 33 р. н.е., почався народ духовного Ізраїлю. Цей народ складався з осіб, яким Бог простив гріхи їхні на основі Христової жертовної крові. (Римлян 5:1, 2; Ефесян 1:7) Хто з нас може заперечити, що ті перші члени духовного Ізраїлю, забрані під нову угоду, зазнали чудове звільнення прощенням їхніх гріхів? Бог зробив їх „,вибраним родом, священством царським, народом святим, людом власности Божої, щоб [вони] звіщали чесноти Того,’ Хто покликав [їх] із темряви до дивного світла Свого”. (1 Петра 2:9) Правда, тілесно вони ще були недосконалими й згодом мусили померти. Однак, тепер, коли Бог визнав їх праведними й усиновив їх, як духовних синів, то їхня тілесна смерть була тільки „визволенням” через яке вони воскреснуть до Христового „небесного Царства”.— 2 Тимофія 4:6, 18.
17, 18. Чому звільнення в християнському ювілею було цінніше від попередньої свободи, яку Ісус проголошував?
17 Початковий або перший крок звільнення тих віруючих євреїв від помилкових понять та практик був дуже цінний. Проте, ми вже бачили, що Ісус щось більшого уможливив ніж те духовне визволення. Від П’ятидесятниці 33 р. н.е., і далі, Він визволив віруючих людей від „закону гріха й смерти”. (Римлян 8:1, 2) Таким то чином почався християнський ювілей для помазаних християн. Справді, це було багато дорогоцінніше визволення, бо поміщало в собі надію на небесне життя як Христові співспадкоємці.
18 Досі ми обговорювали два боки християнської свободи в першому столітті, які безперечно були основою на радіння. І ті в першому столітті що повірили, дійсно раділи. (Дії 13:44—52; 16:34; 1 Коринтян 13:6; Филип’ян 4:4) Зокрема це було правда відносно їхньої участі в християнському ювілею, який дав їм нагоду одержати вічні благословення на небі.— 1 Петра 1:3—6; 4:13, 14.
19. Які питання залишаються для християн, які не є духом породжені, і що показує, що вони матимуть участь у Богом постаченому визволенні?
19 Але, яке ж є становище більшості правдивих християн сьогодні в цьому розпорядку, оскільки їх не визнано праведними на життя й не помазано святим духом? У Святому Письмі знаходиться причина дивитись за більшим визволенням правдивих християн, як частиною християнського ювілею. Пам’ятайте, в Діях Апостолів 3:20, 21 каже: „Ісус, що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх”. (Порівняйте з Діями 17:31.) Подібно, Іван, помазаний апостол, який вже втішався християнським ювілеєм, писав про Ісуса Христа так: „Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але і за гріхи всього світу”. (1 Івана 2:2) Чи це значить, що багато вірних християн сьогодні, які не мають небесної надії, можуть радіти християнською свободою? Чи це тільки в майбутньому, або чи вже маємо причину радіти? На ці запитання одержимо відповідь з перегляду тих понять християнського визволення й ювілею, які мають спеціальне значення для правдивих поклонників сьогодні.
[Примітка]
a Річний день Покути відбувався десятого дня єврейського місяця тішрі, відповідаючий нашому вересневі-жовтневі.
Які ж є ваші думки?
◻ Як стародавні ізраїльтяни користали з ювілею?
◻ Як Ісус проголосив перше визволення, і що включалось у ньому?
◻ Коли християнський ювілей почався, і яка є основа на такий висновок?
◻ Чому ми маємо причину чекати визволення для мільйонів християн, які не є духом помазані?
[Ілюстрація на сторінці 16]
Ісус проголошує свободу 30 р. н.е.
[Ілюстрація на сторінці 18]
Християнський ювілей починається 33 р. н.е.
|
