1, 2. Чому притча про овець і козлів повинна цікавити нас?
ІСУС ХРИСТОС був, безумовно, найбільшим Вчителем на землі (Івана 7:46). Один з його навчальних методів полягав у використанні притч (Матвія 13:34, 35). Вони були простими, але яскраво передавали глибокі духовні та пророчі істини.
2 У притчі про овець і козлів Ісус говорив про час, коли він діятиме в особливій ролі: «Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і...» (Матвія 25:31). Це повинно цікавити нас, тому що йдеться про притчу, якою Ісус завершує свою відповідь на питання: «Який буде знак твоєї присутності і закінчення системи речей?» (Матвія 24:3, НС). Що це означає для нас?
3. Що Ісус говорив раніше у своїй промові про події відразу після початку великої скорботи?
3 Ісус передрік вражаючі події, що мають прийти ‘зараз по’ початку великої скорботи, події, котрих ми очікуємо. Він сказав, що має з’явитися «знак Сина Людського». Це буде мати сильний вплив на «всі земні племена», які «побачать... «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою». Син Людський буде йти у супроводі «Анголів Своїх» (Матвія 24:21, 29—31)a. Який це має зв’язок з притчею про овець і козлів? У сучасних Бібліях її відносять до 25-го розділу, але вона є частиною Ісусової відповіді і додає більше деталей стосовно його приходу у славі, зосереджуючись на тому, як він судитиме «усі народи» (Матвія 25:32).
Символи у притчі
4. Що на початку притчі про овець і козлів говориться про Ісуса і про кого ще там згадується?
4 Ісус починає притчу так: «Коли ж прийде Син Людський». Мабуть, ви знаєте, хто є той «Син Людський». Письменники Євангелія часто застосовують той вираз до Ісуса. Сам Ісус робив це, без сумніву, маючи на увазі видіння, у якому Даниїл бачив, як хтось, «ніби Син Людський», прийшов до Старого днями і йому було дане «панування й слава та царство» (Даниїла 7:13, 14; Матвія 26:63, 64; Марка 14:61, 62). Ісус хоча і головний персонаж притчі, проте не єдиний. Раніше у цій промові, згідно з Матвія 24:30, 31, він сказав, що, коли Син Людський «йтиме... із великою потугою й славою», його ангели відіграватимуть важливу роль. Також притча про овець і козлів зображає ангелів з Ісусом, коли він «засяде на престолі слави Своєї», щоб судити. (Порівняйте Матвія 16:27). Але, оскільки Суддя та його ангели в небі, чи люди, про яких говорить притча, також там?
5. Як можна встановити, хто такі Ісусові «брати»?
5 При розгляді притчі відразу намічаються три групи, які нам треба визначити. Крім овець і козлів, Син Людський додає третю групу, яку необхідно знати, щоб встановити, хто такі вівці і козли. Ісус називає членів цієї третьої групи своїми духовними братами (Матвія 25:40, 45). Вони мусять бути правдивими поклонниками, бо Ісус сказав: «Хто волю Мого Отця... чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати» (Матвія 12:50; Івана 20:17). Доречні тут слова Павла про християн, які є частиною «Авраамового насіння» і Божими синами. Він назвав їх «братами» та «учасниками небесного покликання» (Євреїв 2:9—3:1; Галатів 3:26, 29).
6. Хто такі «найменші» Ісусові брати?
6 Чому Ісус згадав «найменших» зі своїх братів? Ці слова перекликаються з тим, що він раніше говорив апостолам. Протиставляючи Івана Хрестителя, який помер раніше за Ісуса і тому мав земну надію, тим, хто отримає небесне життя, Ісус сказав: «Не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім — той більший від нього» (Матвія 11:11). Дехто з тих, які йдуть до неба, могли бути визначними членами збору, як, наприклад, апостоли, тимчасом як інші не такі визначні, але всі вони є Ісусовими духовними братами (Луки 16:10; 1 Коринтян 15:9; Ефесян 3:8; Євреїв 8:11). Отже, навіть якщо деякі видавалися незначними на землі, вони були його братами і до них треба було відповідно ставитися.
Хто такі вівці і хто такі козли?
7, 8. Що Ісус сказав про овець; отже який висновок можна зробити щодо них?
7 Стосовно суду овець читаємо: «Скаже [Ісус] тим, хто праворуч Його: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, прагнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли ви. Був нагий — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був — і прийшли ви до Мене». Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли, чи нагим — і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці — і до Тебе прийшли?» Цар відповість і промовить до них: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,— те Мені ви вчинили» (Матвія 25:34—40).
8 Вівці, яких суджено і визнано достойними бути праворуч Ісуса й отримати честь і милість, очевидно представляють клас людей (Ефесян 1:20; Євреїв 1:3). Що вони робили і коли? Ісус каже, що вони ласкаво, з повагою і щедро годували, поїли й одягали його та допомагали йому, коли він був хворий чи ув’язнений. Коли вівці кажуть, що вони не робили цього Ісусові особисто, він відповідає, що вони підтримували його духовних братів, останок помазаних християн, отже, в тому значенні, робили це йому.
9. Чому притча не стосується Тисячоліття?
9 Притча не стосується Тисячоліття, тому що у той час помазанці не будуть людьми і не зазнаватимуть голоду, спраги, хвороб чи ув’язнення. Але багато з них зазнали усього цього протягом завершення цієї системи речей. Відколи Сатана був скинений на землю, він зосередив свою лють особливо на членах останку, піднімаючи їх на сміх, завдаючи їм мук і вбиваючи їх (Об’явлення 12:17).
10, 11. а) Чому це не розсудливо вважати, що вівці — це всі, хто зробив якусь послугу Ісусовим братам? б) Кого вівці влучно представляють?
10 Чи Ісус має на увазі, що коли хтось зробить невелику послугу одному з його братів, наприклад, дасть шматок хліба чи склянку води, то вже є вівцею? Безумовно, така послуга може говорити про людську доброзичливість, але все-таки, здається, від овець у цій притчі сподівається набагато більше. Навряд чи Ісус мав на увазі, наприклад, атеїстів чи представників духівництва, які випадково зробили послугу його братам. Навпаки, Ісус двічі назвав овець «праведними» (Матвія 25:37, 46). Отже, вівці мусять бути особами, які протягом певного часу допомагали Христовим братам, тобто дієво підтримували їх, і мали таку віру, що отримали праведне становище у Божих очах.
11 Протягом століть багато людей, як, наприклад, Авраам, мали праведне становище (Якова 2:21—23). Ной, Авраам та інші вірні люди зараховуються до «інших овець», які отримають життя в Раю під Божим Царством. У недавні часи мільйони людей прийняли правдиве поклоніння як інші вівці і стали «однією отарою» з помазаними (Івана 10:16; Об’явлення 7:9). Ці особи із земною надією визнають Ісусових братів послами Царства і тому допомагають їм як матеріально, так і духовно. Те, що інші вівці роблять для Ісусових братів на землі, Ісус вважає зробленим для нього. Ті з них, що будуть живими, коли він прийде судити народи, отримають присуд як вівці.
12. Чому вівці, можливо, питатимуть, я́к вони робили добро Ісусові?
12 Якщо інші вівці зараз проповідують добру новину разом з помазанцями і допомагають їм, чому вони питають: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли?» (Матвія 25:37). Можуть бути різні причини цього. Ми маємо справу з притчею. З її допомогою Ісус виявляє глибоку турботу про своїх духовних братів; він співчуває їм, страждає разом з ними. Вже раніше Ісус говорив: «Хто вас приймає — приймає Мене, хто ж приймає Мене,— приймає Того, Хто послав Мене» (Матвія 10:40). У цій притчі Ісус викладає певний принцип, показуючи, що зроблене (добре чи погане) його братам, сягає до небес і є ніби зробленим йому в небі. Ісус також наголошує суддівські норми Єгови, пояснюючи, що Божий присуд — схвальний чи обвинувальний — є дійсним і справедливим. Козли не можуть оправдатися відмовкою: «Коли б ми тільки бачили тебе безпосередньо».
13. Чому козлоподібні особи, можливо, називатимуть Ісуса «Господом»?
13 Усвідомивши, коли відбувається суд, зображений у цій притчі, ми ясніше розуміємо, хто такі козли. Сповнення відбудеться, коли «на небі з’явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме...» із великою потугою й славою» (Матвія 24:29, 30). Може бути, що у той час особи, які вороже ставилися до братів Царя, але пережили скорботу Вавилона Великого, розпачливо називатимуть Суддю «Господом» в надії спасти собі життя. (Матвія 7:22, 23; порівняйте Об’явлення 6:15—17).
14. На чому буде базуватися Ісусів суд овець і козлів?
14 Однак Ісусів суд не буде базуватися на розпачливих заявах колишніх церковників, атеїстів та інших (2 Солунян 1:8). Замість цього суддя розглядатиме стан серця людей і їхні колишні вчинки щодо «одного з найменших [його братів]». Звичайно, число помазаних християн, які ще залишилися на землі, зменшується. Проте доки помазанці, що складають клас «вірного і мудрого раба», продовжують забезпечувати духовним харчем і керівництвом, майбутні вівці мають можливість робити добро класу раба, як це вже робить «натовп великий... з усякого люду, і племен, і народів» (Об’явлення 7:9, 14).
15. а) Як багато людей виявили себе схожими на козлів? б) Чому нам не слід робити висновку, що хтось є вівцею чи козлом?
15 Якого ставлення зазнали Христові брати та мільйони інших овець, об’єднаних з ними в одній отарі? Багато людей, можливо, особисто і не нападали на представників Христа, але вони також не ставилися до них з любов’ю. Віддаючи перевагу злому світові, козлоподібні особи відкидають вістку про Царство, коли чують її безпосередньо чи не прямо (1 Івана 2:15—17). Звичайно, Ісус призначений виносити остаточний присуд. Це не наша справа з’ясовувати, хто є вівцею, а хто козлом (Марка 2:8; Луки 5:22; Івана 2:24, 25; Римлян 14:10—12; 1 Коринтян 4:5).
Яке майбутнє кожної групи?
16, 17. Яке майбутнє матимуть вівці?
16 Ісус виніс свій присуд для овець: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу». Яке тепле запрошення: «Прийдіть»! Для чого? Для вічного життя, як виражено у підсумку: «Праведники [підуть] на вічне життя» (Матвія 25:34, 46).
17 У притчі про таланти Ісус показав, чого вимагається від тих, хто правитиме з ним у небі, але у притчі про овець і козлів він виявляє вимоги до підданих цього Царства (Матвія 25:14—23). І це доречно, тому що завдяки своїй щирій підтримці Ісусових братів вівці успадкують місце у земних володіннях його Царства. Вони втішатимуться життям на райській землі — це є майбутнє, яке Бог приготував для них «від основання світа» людей, на яких поширюється викуп (Луки 11:50, 51, Куліш).
18, 19. а) Який присуд Ісус винесе козлам? б) Чому ми можемо бути впевненими, що козли не зазнаватимуть вічних мук?
18 Яким же протилежним є присуд, винесений для козлів! «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, прагнув — і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був — і не прийняли ви Мене, був нагий — і не зодягли ви Мене, слабий і в в’язниці — і Мене не відвідали ви». Тоді відповідять і вони, промовляючи: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці — і не послужили Тобі?» Тоді Він відповість їм і скаже: «Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили,— Мені не вчинили!» (Матвія 25:41—45).
19 Дослідники Біблії знають, що це не може означати страждання безсмертних душ козлоподібних осіб у вічному вогні. Ні, тому що люди є душами; вони не мають безсмертних душ (Буття 2:7; Екклезіяста 9:5, 10; Єзекіїля 18:4). Засуджуючи козлів до «вічного вогню», Суддя має на увазі знищення, позбавлене надії на майбутнє, яке також буде остаточним кінцем для Диявола та його демонів (Об’явлення 20:10, 14). Отже, Суддя, призначений Єговою, виносить протилежні присуди. Він каже вівцям: «Прийдіть», а козлам: «Ідіть ви від Мене». Вівці успадкують «вічне життя». Козли отримають «вічне відрізання» (Матвія 25:46, НС)b.
Що це значить для нас?
20, 21. а) Яку важливу працю мають християни? б) Яке розділення відбувається сьогодні? в) У якій ситуації будуть люди, коли притча про овець і козлів почне виконуватися?
20 Четверо апостолів, які чули Ісусову відповідь про знак його присутності і завершення системи, мали багато над чим подумати. Їм треба було пильнувати (Матвія 24:42). Їм також треба було виконувати працю свідчення, згадану в Марка 13:10. Свідки Єгови сьогодні енергійно займаються цією працею.
21 Але яке значення це нове розуміння притчі про овець і козлів має для нас особисто? Люди вже зараз роблять свій вибір. Одні є на «широкій дорозі що веде до погибелі», інші намагаються втриматися на ‘вузькій дорозі, що веде до життя’ (Матвія 7:13, 14). Але час, коли Ісус оголосить остаточний присуд вівцям і козлам, описаний у притчі, ще попереду. Коли Син Людський прийде у ролі Судді, він встановить, що багато правдивих християн — по суті, «великий натовп» присвячених овець — гідні пережити останню частину «великої скорботи» і ввійти у новий світ. Це майбутнє повинно вже зараз бути джерелом радості (Об’явлення 7:9, 14). З іншого боку, багато людей «з усіх народів» покажуть себе як вперті козли. Вони «підуть на вічную муку [«вічне відрізання», НС]». Яке ж полегшення для землі!
22, 23. Чому наша проповідницька праця дуже важлива, якщо виконання притчі — справа майбутнього?
22 Тоді як суд, описаний у притчі, проходитиме у недалекому майбутньому, вже тепер відбувається щось дуже важливе. Ми, християни, займаємося роботою, що рятує життя,— проповідуємо звістку, яка спричиняє розділення серед людей (Матвія 10:32—39). Павло писав: «Бо «кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений». Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?» (Римлян 10:13, 14). Своїм публічним служінням ми доносимо до людей у понад 230 країнах ім’я Бога і вістку спасіння. Помазані брати Христа все ще очолюють ту працю. Близько п’яти мільйонів інших овець вже приєдналися до них. І по цілому світі люди ще відгукуються на вістку, яку проголошують Ісусові брати.
23 Багато людей чують нашу вістку, коли ми проповідуємо її від дому до дому чи неформально. Інші можуть дізнатися про Свідків Єгови і що́ ми собою являємо у способи, невідомі для нас. Коли прийде час суду, до якої міри Ісус враховуватиме громадську відповідальність чи заслугу сім’ї? Ми не можемо сказати, і немає змісту робити припущення. (Порівняйте 1 Коринтян 7:14). Сьогодні багато людей ігнорують, висміюють чи беруть участь у відвертому переслідуванні Божих людей. Цей час є вирішальним, і такі особи, можливо, стають тими, кого Ісус засудить як козлів (Матвія 10:22; Івана 15:20; 16:2, 3; Римлян 2:5, 6).
24. а) Чому для людей важливо позитивно реагувати на наше проповідування? б) Який погляд на своє служіння допомогло тобі розвинути це вивчення?
24 Але, на щастя, багато людей прихильно реагують на нашу вістку, вивчають Боже Слово і стають Свідками Єгови. Деякі, що зараз видаються козлами, можуть стати як вівці. Суть у тому, що люди, які сьогодні відгукуються таким чином і наділі підтримують останок Христових братів, вже тепер дають підставу для того, щоб Ісус поставив їх праворуч від себе, коли у недалекому майбутньому він засяде на своєму престолі для суду. Такі особи отримують і далі отримуватимуть благословення. Тому ця притча повинна спонукувати нас ще з більшою ревністю брати участь у християнському служінні. Поки ще не пізно, ми хочемо робити все, що залежить від нас, проголошуючи добру новину про Царство, і таким чином давати іншим людям нагоду відгукнутися. А далі це вже Ісусова справа виносити присуд — чи то обвинувальний, чи схвальний (Матвія 25:46).
[Примітки]
a Дивіться «Вартову башту» за 15 лютого 1994 року, сторінки 16—21.
b У праці «Евангеліо де Матео» зауважується: «Вічне життя — це остаточне життя; його протилежність — остаточне покарання. Грецький прикметник аіоніос перш за все стосується не тривалості, а якості. Остаточним покаранням є смерть назавжди» [Відставний професор Хуан Матеос (Папський біблійний інститут, Рим) і професор Фернандо Камачо (Теологічний центр, Севілья), Мадрид, Іспанія, 1981 рік].
Чи ви пригадуєте?
◻ Які паралелі між Матвія 24:29—31 і Матвія 25:31—33 показують, що притча про овець і козлів стосується майбутнього часу і якого саме?
◻ Хто такі «найменші» з Ісусових братів?
◻ Як те, що Ісус вжив слово «праведні», допомагає нам встановити, кого ці люди представляють, а кого ні?
◻ Хоча притча сповниться у майбутньому, чому наша проповідницька праця вже зараз важлива і термінова?
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 24]
ПАРАЛЕЛЬНІ МІСЦЯ
Матвія 24:29—31 Матвія 25:31—33
Після початку великої скорботи Прийде Син Людський
йтиме Син Людський
Йтиме із великою славою Прийде у славі і засяде
на престолі слави Своєї
Ангели присутні з ним Ангели прийдуть з ним
Всі земні племена побачать його Усі народи зберуться;
козли остаточно засуджені
(закінчується велика
скорбота)
[Відомості про джерело]
Garo Nalbandian
|
