Як християнські пари можуть утікати від розпусти під час залицяння?
Утікати від розпусти особливо необхідно під час
залицяння. Цей період має бути радісним часом, сповненим надій і сподівань, але
декотрі молоді люди затьмарюють його, граючись з неморальністю. Цим вони
позбавляють одне одного найліпшої основи для доброго подружжя — стосунків, які
ґрунтуються на неегоїстичній любові, самовладанні і слухняності Богу Єгові. Одна
християнська пара вдалася до неморальної поведінки під час залицяння. Після
весілля дружина визнала, що її мучило сумління і що це навіть затьмарило їй
радість того святкового дня. Вона сказала: «Я багато разів просила в Єгови
прощення. З того часу минуло сім років, але сумління далі звинувачує мене».
Необхідно, аби ті, хто вчинив такі гріхи, просили допомоги в християнських
старійшин (Якова
5:14, 15). Проте чимало християнських пар діють мудро, уникаючи подібних
небезпек під час залицяння (Приповістей 22:3). Вони ставлять межі у виявах своїх
почуттів, стараються перебувати разом у присутності іншої особи й уникають
усамітнення.
