Хоча Давид не бачив Бога очима, усе ж він міг поглиблювати своє цінування величі
Єгови. Він міг читати в Писаннях про Божі могутні діла, наприклад, про знищення
злого світу в Потопі. Давид мав знати і про те, як були принижені фальшиві боги
Єгипту, коли Єгова визволив ізраїльтян з неволі. Такі події свідчать про славу і
велич Єгови.
Давид, безсумнівно, поглиблював своє
цінування Божої величі не тільки тим, що читав Писання, але й тим, що роздумував
про них. Наприклад, він міг роздумувати про те, що сталося, коли Єгова дав
Ізраїлю Закон. Тоді були громи та блискавки, густа хмара та сильний голос сурми.
Гора Сінай тряслася й диміла. Ізраїльтяни, зібрані біля підніжжя гори, навіть
чули з середини вогню і хмари «Десять Заповідей», коли Єгова промовляв до них за
посередництвом ангела (Повторення Закону 4:32—36; 5:22—24; 10:4; Вихід
19:16—20; Дії
7:38, 53). Який
могутній прояв величі Єгови! На людей, які люблять Боже Слово і роздумують над
вищезгаданими повідомленнями, обов’язково справляє враження «пишна слава
величчя» Єгови. Сьогодні, звичайно ж, ми маємо цілу Біблію, яка містить різні
славні видіння, що вражають нас величчю Єгови (Єзекіїля 1:26—28; Даниїла
7:9, 10; Об’явлення,
розділ 4).
| 