Чому ми присвячуємось Єгові?
«Вночі мені з’явився ангел Бога, якому я належу» (ДІЇ 27:23).
1. Які кроки вже зробили ті, хто збирається охреститись, і які запитання виникають у зв’язку з цим?
«ЧИ ПОКАЯВСЯ ти у своїх гріхах на основі жертви Ісуса Христа і чи присвятив себе Єгові, щоб виконувати його волю?» Це одне з двох запитань у кінці промови перед хрещенням, на які відповідають ті, хто збирається охреститись. Чому християнам потрібно присвятити себе Єгові? Які благословення приносить присвячення Богові? Чому неможливо належно поклонятися Богу, не присвятившись йому? Аби відповісти на ці запитання, обговорімо спочатку, що́ таке присвячення.
2. Що значить присвятити себе Єгові?
2 Що значить присвятити себе Богові? Звернімо увагу, що́ апостол Павло сказав про свої взаємини з Богом. У присутності багатьох людей на борту корабля, який ось-ось мав розбитись, апостол назвав Єгову «Богом, якому [він] належить». (Прочитайте Дії 27:22—24). Усі правдиві християни належать Єгові. А світ у цілому «лежить у владі Злого» (1 Ів. 5:19). Християнин належать Єгові відтоді, як присвятився йому в щирій молитві. Йдеться про особисту обіцянку Богові. Після того людина охрещується у воді.
3. Що символізує хрещення Ісуса і як учні наслідують його приклад?
3 Ісус подав нам приклад, коли сам вирішив виконувати Божу волю. Оскільки він походив з присвяченого ізраїльського народу, то вже був присвячений Богові. Все ж під час хрещення Ісус зробив щось більше, ніж вимагав Закон. У Святому Письмі його прагнення пророчо висловлене так: «Ось я прийшов... виконувати волю твою, Боже» (Євр. 10:7; Луки 3:21). Тож хрещення Ісуса означало, що він представив себе своєму Батькові для виконання його волі. Ісусові учні наслідують його приклад, коли готові охреститись. Але в їхньому випадку водне хрещення — це прилюдне свідчення, що вони особисто присвятилися Богові в молитві.
Які благословення приносить присвячення
4. Що ми дізнаємося про зобов’язання з прикладу дружби Давида і Йонатана?
4 Присвячення християнина — серйозний крок, а не просто якесь зобов’язання. Які ж благословення приносить присвячення? Щоб ліпше зрозуміти це, розгляньмо, як зобов’язання людей одні перед одними приносять їм користь. Візьмімо для прикладу стосунки між друзями. Аби насолоджуватися дружбою з кимось, вам самим треба бути справжнім другом. З появою дружби виникає і обов’язок дбати про свого друга. Один з найвидатніших прикладів дружби, описаних у Біблії,— дружба Давида і Йонатана. Вони, як друзі, навіть уклали угоду між собою. (Прочитайте 1 Самуїла 17:57; 18:1, 3). Хоча така дружба є рідкістю, дружні стосунки здебільшого процвітають тоді, коли обоє товаришів готові дотримуватися певних зобов’язань один перед одним (Прип. 17:17; 18:24).
5. Як раб міг назавжди залишитися в доброго господаря?
5 У Законі, який Бог дав Ізраїлю, розповідається про ще один вид стосунків, з яких люди черпали пожиток, коли дотримувалися зобов’язань. Коли раб хотів назавжди залишитися в хорошого господаря, він міг скласти з ним довічну угоду. Закон говорив: «Якщо раб той щиро скаже: “Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх,— не вийду на волю”, то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом,— і він буде робити йому повіки» (Вих. 21:5, 6).
6, 7. а) Яку користь приносять людям зобов’язання? б) Як це стосується наших взаємин з Єговою?
6 Шлюб є союзом, який вимагає особливих зобов’язань. Це відданість не угоді, а людині. Двоє неодружених осіб, котрі живуть разом, не можуть мати справжнього почуття захищеності, його не матимуть і їхні діти. Однак подружні партнери, які віддані одне одному і з пошаною ставляться до шлюбу, розуміють, що Біблія спонукує їх розв’язувати проблеми в дусі любові (Матв. 19:5, 6; 1 Кор. 13:7, 8; Євр. 13:4).
7 У біблійні часи люди укладали взаємовигідні ділові і трудові угоди (Матв. 20:1, 2, 8). Те саме відбувається сьогодні. Приміром, нам іде на благо те, що перед початком якоїсь ділової справи або влаштуванням на роботу ми укладаємо письмовий договір. Як бачимо, зобов’язання зміцнюють дружбу, шлюб і ділові стосунки. Наскільки ж більші благословення несе з собою беззастережне присвячення Єгові! Тепер обговорімо, як люди в минулому черпали користь з присвячення Богу Єгові і чому їхні стосунки з ним були чимось набагато більшим, ніж просто зобов’язанням.
Який пожиток приносило ізраїльтянам присвячення
8. На що вказувало присвячення ізраїльтян Богові?
8 Ізраїльтяни як народ присвятились Єгові, коли дали йому урочисту обіцянку. Єгова звелів їм зібратися біля гори Сінай і промовив: «Коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю [«особливою власністю», Хом.] більше всіх народів». Народ одностайно відповів: «Усе, що Господь говорив, зробимо» (Вих. 19:4—8). Присвячення ізраїльтян Богові вказувало не лише на обов’язок щось робити. Це означало, що вони належали Єгові, а він вважав їх «особливою власністю».
9. Які блага отримували ізраїльтяни завдяки присвяченню Богові?
9 Ізраїльтяни мали багато благ завдяки тому, що належали Єгові. Він поводився віддано і дбав про них, як турботливий батько піклується про свою дитину. Бог сказав Ізраїлеві: «Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе» (Ісаї 49:15). Єгова давав народу провід через Закон, підбадьорював через пророків і захищав його з допомогою ангелів. Псалмоспівець писав: «Своє слово звіщає Він Якову, постанови Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю: для жодного люду Він так не зробив» (Пс. 147:8, 9; прочитайте Псалом 34:8, 20; 48:15). Якщо Єгова піклувався про свій народ у давнину, він попіклується про своїх присвячених служителів і сьогодні.
Чому нам слід присвятити себе Богові
10, 11. Чи ми належимо до всесвітньої родини Бога? Поясніть.
10 Коли деякі особи роздумують про християнське присвячення і хрещення, їх цікавить питання: «Хіба я не можу поклонятися Богові, не присвячуючись йому?» Відповідь на це питання стає очевидною, якщо проаналізувати наше теперішнє становище перед Богом. Пам’ятаймо, що через Адамів гріх усі ми народилися поза межами Божої родини (Рим. 3:23; 5:12). Для того щоб належати до всесвітньої родини Бога, вкрай важливо присвятитися йому.
11 Жоден з земних батьків не в стані подарувати своїм дітям справжнє, тобто досконале, життя (1 Тим. 6:19). Ми не народилися Божими синами, тому що перша людська пара згрішила і людство віддалилося від люблячого Батька і Творця. (Порівняйте Повторення Закону 32:5). З того часу люди відчужені від Єгови і не є членами його всесвітньої родини.
12. а) Як недосконалі люди можуть належати до Божої родини? б) Що слід зробити перед хрещенням?
12 Але кожен зокрема може просити Бога, щоб він визнав його своїм служителем і прийняв у свою родину*. Як це можливо для нас, недосконалих людей? Апостол Павло написав: «Будучи ворогами, ми примирилися з Богом через смерть його Сина» (Рим. 5:10). Під час хрещення ми просимо Єгову про чисте сумління, щоб він схвалював нас (1 Пет. 3:21). Та перед хрещенням слід зробити певні кроки: пізнати Бога, навчитися довіряти йому, покаятись і змінити свій спосіб життя (Ів. 17:3; Дії 3:19; Євр. 11:6). Однак перш ніж Єгова прийме нас у свою родину, ми повинні зробити ще щось. Що саме?
13. Чому доречно дати обіцянку присвячення Богові, щоб належати до родини його поклонників?
13 Перед тим як відчужена від Бога людина матиме змогу належати до родини схвалених Богом служителів, вона мусить дати урочисту обітницю Єгові. Щоб зрозуміти, чому це потрібно, уявіть собі шанованого голову сім’ї, який щиро цікавиться сиротою і хоче його усиновити. Цього батька знають як хорошу людину. Все ж перед усиновленням хлопчика чоловік хоче, щоб той щось йому пообіцяв. Тому чоловік каже: «Перш ніж усиновити тебе, я маю бути впевненим, що ти любитимеш і поважатимеш мене як батька». Цей добродійник прийме хлопчика в сім’ю, лише якщо той готовий дати щиросерду обіцянку. Хіба це не розсудливо? Так само Єгова приймає до своєї родини тільки тих, хто охоче обіцяє присвятитись йому. Біблія говорить: «Віддайте свої тіла на жертву живу, святу [«присвячену», Нова англійська Біблія] і приємну Богові» (Рим. 12:1).
Вияв любові та віри
14. В якому розумінні присвячення є виявом любові?
14 Обіцяючи Єгові присвятитись йому, ми виявляємо до нього щиру любов. Це дещо схоже на шлюбну обітницю. Наречений-християнин виражає свою любов до майбутньої дружини тим, що обіцяє за будь-яких обставин зберігати їй вірність. Він дає урочисту клятву людині, а не просто обіцяє щось зробити. Наречений розуміє, що без шлюбної обітниці він не матиме права жити з нареченою. Якщо ми не дамо обіцянки присвятитись Єгові, то не зможемо належати до Божої родини і в повній мірі відчути радість, яка походить від цього. Тож ми присвячуємо себе Богові, тому що попри свою недосконалість прагнемо належати йому і постановили завжди бути йому відданими (Матв. 22:37).
15. Чому можна сказати, що присвячення свідчить про віру?
15 Коли ми присвячуємось Богу, то засвідчуємо віру в нього. Чому можна так сказати? Завдяки вірі в Єгову ми впевнені, що близькі стосунки з ним йдуть нам на благо (Пс. 73:28). Нам відомо, що не завжди буде легко ходити з Богом серед «зіпсованого і збоченого покоління». Але ми довіряємо його обіцянці благословляти наші зусилля (Фил. 2:15; 4:13). Ми усвідомлюємо свою недосконалість, проте впевнені, що Єгова буде до нас милосердим, навіть коли ми допустимося серйозних помилок. (Прочитайте Псалом 103:13, 14; Римлян 7:21—25). Ми віримо, що Єгова винагородить наші зусилля залишатися непорочними (Йова 27:5).
Присвячення Богові — запорука щастя
16, 17. Чому присвячення Єгові приносить щастя?
16 Присвячення Богові сприяє щастю, бо ми віддаємо себе йому. Ісус висловив основоположну істину, сказавши: «Більше щастя — давати, а не брати» (Дії 20:35). Він відчув повноту щастя, йдучи на жертви під час свого земного служіння. Якщо було потрібно, Ісус жертвував відпочинком, їжею та зручностями і допомагав іншим знайти дорогу життя (Ів. 4:34). Ісусові приносило насолоду тішити серце свого Батька. Він говорив: «Я завжди роблю те, що йому до вподоби» (Ів. 8:29; Прип. 27:11).
17 Ісус вказав своїм послідовникам на сповнений змісту життєвий шлях, коли промовив: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе» (Матв. 16:24). Так ми наближатимемось до Єгови. Чи будемо ми жалкувати про таке рішення? А хіба хтось може дбати про нас з такою ж любов’ю, як Бог?
18. Чому життя, яке ми присвятили Єгові, приносить більше щастя, ніж відданість будь-кому чи будь-чому іншому?
18 Якщо ми присвятились Єгові і живемо відповідно до своєї обіцянки, виконуючи його волю, то почуваємось по-справжньому щасливими. Відданість жодній іншій особі чи справі не приносить стільки щастя. Наприклад, багато людей присвячують своє життя гонитві за матеріальним багатством, але так і не знаходять справжнього щастя і задоволення. Особи, які присвячують себе Єгові, мають тривале щастя (Матв. 6:24). Ці люди тішаться тим, що мають честь бути «Божими співпрацівниками», однак вони присвячені не якійсь справі, а вдячному Богові (1 Кор. 3:9). Ніхто не цінує їхньої саможертовності так, як він. Бог навіть поверне своїм відданим поклонникам молодість, щоб вони черпали пожиток з його доброти вічно. (Йова 33:25; прочитайте Євреїв 6:10).
19. Яку честь мають ті, хто присвятив себе Єгові?
19 Присвятивши життя Єгові, ми втішаємося близькими стосунками з ним. У Біблії сказано: «Наблизьтесь до Бога — і він наблизиться до вас» (Як. 4:8; Пс. 25:14). У наступній статті ми розглянемо, чому мудро прийняти рішення належати Єгові.
[Примітка]
Ісусові «інші вівці» не стануть Божими синами, аж поки не мине тисяча років. Але, оскільки вони присвятили себе Богові, то можуть називати його «Батьком» і по праву належати до родини поклонників Єгови (Ів. 10:16; Ісаї 64:8; Матв. 6:9; Об’яв. 20:5).
Як би ви відповіли?
• Що означає присвятитись Богові?
• Які благословення приносить нам присвячення Богу?
• Чому християнам необхідно присвятити себе Єгові?
Якщо ми будемо жити відповідно до свого присвячення, це принесе нам тривале щастя
| 