1, 2. а) Чому нас не дивує, що Ісус подбав, щоб відзначення дня його смерті було простим? б) Які риси Ісуса ми обговоримо?
ЧИ ВИ можете описати, як проходить щорічне відзначення Спомину Христової смерті? Безперечно, більшість з нас може пригадати основні моменти Господньої вечері. Чому? Тому що ця вечеря є зовсім простою. Однак це дуже важлива подія. Тож у нас може виникати запитання: «Чому ця церемонія така проста?»
2 Коли Ісус був на землі, його знали за те, що він просто, чітко і легкозрозуміло навчав важливих істин (Матв. 7:28, 29). Тому не дивно, що він подбав, щоб відзначення* дня його смерті теж було простим, але водночас сповненим глибокого змісту. Уважно проаналізуймо цю пам’ятну подію, а також те, що Ісус говорив і робив. Ми ще краще зрозуміємо, яким смиренним та мужнім був Ісус і як він виявляв любов. Крім того, ми довідаємось, як нам ще точніше наслідувати його.
ІСУС Є СМИРЕННИМ
Хліб і вино — символи, які використовуються на Спомині, нагадують нам, що Ісус віддав за нас своє життя і що тепер він наш Цар, який править у небі (Дивіться абзаци 3—5)
3. Наскільки простою, згідно з Матвія 26:26—28, була пам’ятна вечеря, яку започаткував Ісус, і що символізували хліб і вино?
3 Ісус започаткував Спомин своєї смерті в присутності 11 вірних апостолів. Він взяв те, що залишилося з пасхальної вечері, і запровадив просту церемонію.(Прочитайте Матвія 26:26—28.) Ісус використав лише прісний хліб і вино, які були під руками. Він сказав своїм апостолам, що цей хліб і вино символізують його досконале тіло й кров, які він невдовзі мав принести в жертву заради них. Апостолів, імовірно, не здивувала простота цієї важливої пам’ятної вечері. Чому?
4. Як порада, яку Ісус дав Марті, допомагає нам зрозуміти, чому він подбав, щоб вечеря на спомин про нього була простою?
4 Розгляньмо, що відбулося за декілька місяців до цього. У третій рік свого служіння Ісус прийшов у дім своїх близьких друзів — Лазаря, Марти і Марії. Там у невимушеній обстановці він почав навчати. У цей час Марта була зайнята приготуванням багатьох страв для свого шанованого гостя. Побачивши це, Ісус лагідно виправив Марту і допоміг їй зрозуміти, що не завжди потрібна вишукана вечеря (Луки 10:40—42). Пізніше, всього за кілька годин до своєї жертовної смерті, Ісус сам застосував власну пораду. Він подбав, щоб вечеря на спомин про нього була простою. Що це говорить нам про Ісуса?
5. На яку рису Ісуса вказує те, що ця вечеря була простою, і як це узгоджується зі словами з Філіппійців 2:5—8?
5 Усі слова і вчинки Ісуса свідчать про те, що він був смиренним. Тож не дивно, що Ісус виявив велике смирення в останню ніч свого земного життя (Матв. 11:29). Він знав, що невдовзі принесе найбільшу жертву в людській історії і що Єгова воскресить його й дасть йому славне становище в небі. Усе ж Ісус не звертав на себе неналежної уваги і не вимагав вишуканого відзначення дня його смерті. Натомість він наказав своїм учням раз на рік згадувати про нього, проводячи просту вечерю (Ів. 13:15; 1 Кор. 11:23—25). Ця проста і водночас гідна вечеря показує, що Ісус не був пихатою людиною. Ми радіємо, що смирення є однією з визначних рис нашого небесного Царя. (Прочитайте Філіппійців 2:5—8.)
6. Як ми можемо наслідувати смиренність Ісуса, коли зазнаємо випробувань?
6 Як нам наслідувати смиренність Ісуса? Потрібно ставити інтереси інших вище від власних (Філ. 2:3, 4). Згадаймо останню ніч Ісусового земного життя. Ісус знав, що невдовзі зазнає болісної смерті. Однак він щиро турбувався про своїх вірних апостолів, які будуть за ним сумувати. Тому в останню ніч Ісус навчав їх, підбадьорював і запевняв у підтримці Бога (Ів. 14:25—31). Він виявляв смирення, дбаючи про інших більше, ніж про себе. Який же чудовий приклад подав нам Ісус!
ІСУС Є МУЖНІМ
7. Як Ісус виявив неабияку мужність відразу після того, як започаткував Господню вечерю?
7 Відразу після того, як Ісус започаткував Господню вечерю, він виявив неабияку мужність. Як саме? Ісус погодився виконати волю свого Батька, хоча й знав, що́ це означатиме для нього: він буде страчений за ганебний злочин — богозневагу (Матв. 26:65, 66; Луки 22:41, 42). Ісус залишився цілковито непорочним, щоб прославити ім’я Єгови, обстояти Божу верховну владу і відкрити шлях до вічного життя для розкаяних людей. Водночас Ісус підготував своїх послідовників до того, з чим вони згодом мали зіткнутися.
8. а) Що Ісус сказав своїм вірним апостолам? б) Як учні Ісуса продовжували наслідувати його приклад мужності через багато років після його смерті?
8 Крім того, Ісус виявив мужність, зосередившись не на власних тривогах, а на потребах своїх вірних апостолів. Проста вечеря, яку він започаткував після того, як відпустив Юду, мала нагадувати його помазаним послідовникам про користь, яку вони отримують від пролитої Ісусової крові, і про те, що вони є учасниками нової угоди (1 Кор. 10:16, 17). Щоб допомогти своїм послідовникам залишатися гідними свого небесного покликання, Ісус сказав, чого від них очікує він і його Батько (Ів. 15:12—15). Також Ісус розповів апостолам, що на них чекають випробування. Потім, звернувши увагу на свій власний приклад, він заохотив їх: «Будьте відважні» (Ів. 16:1—4а, 33). Через багато років після цього учні Ісуса продовжували наслідувати його приклад саможертовності і виявляли мужність. Вони підтримували одне одного під час різних випробувань, навіть якщо через це їм доводилося страждати (Євр. 10:33, 34).
9. Як ми можемо наслідувати Ісуса, виявляючи мужність?
9 Сьогодні ми теж наслідуємо Ісусів приклад, виявляючи мужність. Приміром, мужність необхідна для того, щоб допомагати братам, яких переслідують за віру. Деколи наших одновірців несправедливо ув’язнюють. Коли таке трапляється, ми маємо робити для них все можливе, в тому числі молитися за них, а також виступати на їхній захист перед представниками влади і в судах (Філ. 1:14; Євр. 13:19). Ми виявляємо мужність і тоді, коли продовжуємо сміливо проповідувати (Дії 14:3). Подібно до Ісуса, ми з рішучістю проповідуємо звістку про Царство, навіть якщо люди чинять нам опір і переслідують нас. Однак іноді нам може бракувати мужності. Що тоді нам робити?
10. Що ми повинні робити в тижні перед Спомином і чому?
10 Ми будемо більш мужніми, якщо роздумуємо про надію, яку дає нам викупна жертва Христа (Ів. 3:16; Еф. 1:7). У тижні перед Спомином ми маємо особливу нагоду поглиблювати свою вдячність за викуп. Прочитуйте уривки з Біблії, призначені для читання в період Спомину, і глибоко роздумуйте над подіями, що відбулися до та після смерті Ісуса. Тоді, коли ми зберемося на Господню вечерю, ми будемо краще розуміти значення символів, які використовуються на Спомині, а також значення неперевершеної жертви, яку вони представляють. Якщо ми усвідомлюємо, що́ Ісус та Єгова зробили для нас і яку користь це приносить нам і нашим рідним, зміцнюється наша надія й бажання залишатися мужніми й витривалими до кінця (Євр. 12:3).
11, 12. Що ми вже побачили?
11 Як ми вже побачили, Господня вечеря нагадує нам не лише про безцінний викуп, але й про визначні риси Ісуса — його смиренність і мужність. Які ж ми вдячні Ісусу за те, що він і далі виявляє ці риси, будучи нашим небесним Первосвящеником, який благає за нас Бога! (Євр. 7:24, 25). Щоб виявляти щиру вдячність, ми маємо вірно відзначати річницю смерті Ісуса, як він і наказав (Луки 22:19, 20). Ми робимо це в день, який відповідає 14 нісана. Це найвизначніший день у році.
12 З того, якою простою є Господня вечеря, ми можемо побачити ще одну рису Ісуса, яка спонукала його померти за нас. Коли він був на землі, його добре знали за цю рису. Що це за риса?
ІСУС ВИЯВЛЯЄ ЛЮБОВ
13. Як в Івана 15:9 і в 1 Івана 4:8—10 описується любов, яку виявляють Єгова та Ісус, і кому їхня любов приносить користь?
13 У всьому, що робив Ісус, він досконало віддзеркалював глибоку любов, яку виявляє до нас Єгова. (Прочитайте Івана 15:9;1 Івана 4:8—10.) Ця риса спонукала Ісуса навіть віддати за нас своє життя. Любов, яку виявили до нас Єгова та його Син завдяки цій жертві, приносить велику користь як помазанцям, так і «іншим вівцям» (Ів. 10:16; 1 Ів. 2:2). Подумайте також про символи, які використовуються на Спомині. Вони свідчать про любов і чуйність Ісуса до своїх учнів. Як саме?
Ісус виявив любов, започаткувавши просту церемонію відзначення Спомину, якої християни могли дотримуватися впродовж багатьох століть і за різних обставин (Дивіться абзаци 14—16)*
14. Як Ісус виявив любов до своїх учнів?
14 Ісус виявив любов до своїх помазаних духом послідовників, започаткувавши не складний обряд, а просту вечерю. Цим помазаним учням необхідно було щороку відзначати Спомин і робити це за різних обставин, у тому числі у в’язниці (Об’яв. 2:10). Чи могли вони виконати наказ Ісуса? Так.
15, 16. Як деяким християнам вдається відзначати Господню вечерю за складних обставин?
15 З першого століття і до наших днів правдиві християни намагаються відзначати річницю смерті Ісуса. Відзначаючи Господню вечерю, вони стараються, наскільки можливо, дотримуватися встановленого зразка. Іноді це доводиться робити за складних обставин. Розгляньмо кілька прикладів. Перебуваючи в одиночному ув’язненні в Китаї, брат Гарольд Кінг був винахідливим. Він непомітно готував символи з того, що мав. Крім того, він старанно вираховував дату Спомину. Коли наставав день відзначення, він сам у своїй камері співав, молився і виголошував промову.
16 Ось інший приклад. Група сестер, ув’язнених в концентраційному таборі під час Другої світової війни, ризикувала своїм життям, щоб відзначити Господню вечерю. Але оскільки символи, які використовуються на цій події, дуже прості, вони змогли непомітно відзначити Спомин. Ці сестри написали: «Ми... тісним кільцем оточили накритий білою тканиною ослінчик із символами на ньому. Кімнату освітлювала свічка, електричне світло могло видати нас... Ми ще раз висловили Отцю палкі обітниці використовувати всю свою силу на оправдання його святого імені». Яку надзвичайну віру виявили ці сестри! А яку велику любов виявив Ісус, подбавши, щоб ми могли відзначати Спомин навіть за складних обставин!
17. Які запитання нам варто поставити собі?
17 З наближенням Спомину нам варто поставити собі такі запитання: «Як мені ще точніше наслідувати Ісуса, виявляючи любов? Чи я ставлю потреби своїх одновірців вище від власних? Чи не очікую я від братів і сестер більшого, ніж вони в стані зробити, і чи розумію, що їхні можливості обмежені?» Тож завжди наслідуймо Ісуса та будьмо чуйні до інших (1 Пет. 3:8).
ЗАВЖДИ ПАМ’ЯТАЙТЕ ЦІ УРОКИ
18, 19. а) У чому ми можемо не сумніватися? б) Що ви будете з рішучістю робити?
18 Відзначати Спомин Христової смерті залишилося вже недовго. Коли Ісус «прийде» під час великого лиха, він збере залишок своїх «обранців» у небо, і Спомин більше не проводитиметься (1 Кор. 11:26; Матв. 24:31).
19 Навіть коли служителі Єгови вже не відзначатимуть Спомин, вони, без сумніву, будуть з теплотою згадувати цю просту вечерю, за якою стояло неперевершене смирення, мужність і любов однієї людини. Тоді ті, хто колись відзначав цю важливу вечерю, будуть розповідати про неї іншим — на користь усім, хто житиме в той час. А щоб отримувати користь з цієї вечері вже тепер, нам потрібно з рішучістю наслідувати Ісусове смирення, мужність і любов. Якщо ми це робимо, то обов’язково отримаємо свою нагороду від Єгови (2 Пет. 1:10, 11).
Незабаром ми зберемося, щоб відзначити річницю смерті Ісуса Христа, або Господню вечерю. Ця проста вечеря багато чого вчить нас про Ісусове смирення, мужність і любов. У цій статті ми обговоримо, як нам наслідувати ці чудові риси Ісуса.
ПОЯСНЕННЯ ВИСЛОВУ. Відзначати означає робити щось особливе на згадку про важливу подію чи людину або вшановувати пам’ять про неї.
ОПИС ІЛЮСТРАЦІЇ: зображено, як вірні служителі відзначали Спомин в I столітті, наприкінці XIX століття, у нацистському концентраційному таборі і в наші дні в одній з теплих південноамериканських країн, у скромному Залі Царства без стін.
