«Стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа» (ВИХ. 12:14).
1, 2. Якою річницею мають особливо цікавитись усі християни і чому?
КОЛИ ви чуєте про річницю, яка саме спадає вам на думку? «Річниця нашого шлюбу»,— скажуть одружені люди. Інші згадають день відомої історичної події, як-от день здобуття незалежності. Та чи відома вам річниця, яку відзначають уже понад 3500 років?
2 Це — Пасха. Вона ознаменувала визволення стародавнього Ізраїлю з єгипетського рабства. Пасха має бути визначною подією і для вас. Чому? Тому що вона пов’язана з деякими дуже важливими сферами вашого життя. «Але ж Пасху святкують євреї, а я не єврей. Навіщо мені цікавитись цією річницею?» — можете подумати ви. Відповідь міститься в таких важливих словах: «Христос — наша пасха — був принесений у жертву» (1 Кор. 5:7). Щоб збагнути суть цієї істини, потрібно довідатись про єврейську Пасху та розглянути її крізь призму наказу, даного всім християнам.
ЧОМУ ВІДЗНАЧАЛИ ПАСХУ?
3, 4. Які події передували святкуванню першої Пасхи?
3 Сотні мільйонів осіб по цілому світі, які не є євреями, дещо знають про подію, яка передувала відзначанню першої Пасхи. Можливо, вони читали про неї в біблійній книзі Вихід, чули її від інших або дивилися фільм, в основу якого лягла ця подія.
4 Ізраїльтяни багато років були рабами в Єгипті, і Єгова послав Мойсея та його брата, Аарона, щоб вони попросили фараона відпустити Його народ. Цей зухвалий правитель не бажав давати ізраїльтянам волю, тому Єгова спровадив на єгипетський край десять спустошливих кар. Останньою карою була смерть первонароджених в Єгипті, після якої фараон звільнив Божий народ (Вих. 1:11; 3:9, 10; 5:1, 2; 11:1, 5).
5. Що мали зробити ізраїльтяни перед своїм визволенням? (Дивіться ілюстрацію на початку статті).
5 Але що ізраїльтяни мали зробити перед своїм визволенням? Це було десь у час весняного рівнодення 1513 року до н. е., в єврейському місяці авіві, який пізніше стали називати нісаном*. Бог звелів, щоб десятого дня того місяця ізраїльтяни почали робити певні приготування до 14 нісана. Той день починався після заходу сонця, оскільки дні у євреїв тривали від одного заходу сонця до наступного. Чотирнадцятого нісана кожна родина мала заколоти ягня (або козла) та покропити його кров’ю бокові та верхні одвірки у своїх домівках (Вих. 12:3—7, 22, 23). Усі сім’ї повинні були спожити вечерю зі смаженого ягняти, прісного хліба й деяких трав. Потім Божий ангел мав перейти тим краєм і повбивати єгипетських первонароджених, а слухняних ізраїльтян залишити живими. Після цього вони могли стати вільними (Вих. 12:8—13, 29—32).
6. Чому Божий народ мав і далі щороку святкувати Пасху?
6 Саме так і сталося. Тому в майбутньому ізраїльтяни мали пам’ятати про це визволення. Бог їм сказав: «Стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його». Святкування, яке відбувалось 14-го дня, продовжувалося семиденним святом. Хоча Пасху відзначали 14 нісана, Пасхою можна назвати все восьмиденне свято (Вих. 12:14—17; Луки 22:1; Ів. 18:28; 19:14). Пасха була одним із визначених свят («річницею», «Біблія живою англійською мовою»), яке євреї мали відзначати щороку (2 Хр. 8:13).
7. Що започаткував Ісус під час останньої Пасхи, яку відзначав зі своїми апостолами?
7 Ісус та його апостоли щорічно відзначали Пасху, бо вони були євреями і перебували під Мойсеєвим законом (Матв. 26:17—19). Востаннє відсвяткувавши Пасху зі своїми апостолами, Ісус започаткував Господню вечерю, яку його послідовники повинні були відзначати кожного року. Але в який день?
КОЛИ ТРЕБА ВІДЗНАЧАТИ ГОСПОДНЮ ВЕЧЕРЮ?
8. Яке запитання виникає стосовно Пасхи та Господньої вечері?
8 Оскільки Ісус започаткував Господню вечерю відразу після Пасхи, то відзначання цієї нової урочистості мало відбуватися в той самий день, що й Пасха. Проте ви, мабуть, помітили, що дата єврейської Пасхи, як подають деякі сучасні календарі, на один чи більше днів не збігається з датою відзначання Христової смерті. Чому існує така різниця? Частково це пов’язано з наказом, який Бог дав ізраїльтянам. Звелівши, щоб «цілий збір Ізраїлевої громади» заколов ягня, Мойсей чітко зазначив, коли саме 14 нісана вони повинні були це зробити. (Прочитайте Вихід 12:5, 6).
9. Коли треба було заколоти пасхальне ягня, згідно зі словами у Вихід 12:6? (Дивіться також супровідну інформацію «Яка пора дня?»).
9 Згідно з «П’ятикнижжям і Гафторами» (англ.), у Вихід 12:6 сказано, що ягня треба було заколоти «між двома вечорами». Саме цей вираз використовують деякі переклади Біблії. Інші, як-от єврейський Танах, перекладають його як «коли сутеніє». Ще інші як «на смерканні», «під час вечірніх сутінків» або «приблизно в час заходу сонця». Тож ягня слід було заколоти після заходу сонця, до настання темряви, на початку 14 нісана.
10. Коли, на думку декого, кололи ягня і яке питання виникає з огляду на це?
10 Згодом ягнят стали приводити до храму, і для того, аби заколоти їх усіх, потрібно було багато часу. Тому століттями пізніше деякі євреї почали думати, що слова з Вихід 12:6 стосувалися кінця 14 нісана — проміжку часу, який починався, коли сонце починало схилятися до обрію (пополудні), і закінчувався заходом сонця. Але якщо це так, то коли мали споживати вечерю? Професор Джонатан Клаванс, фахівець з питань стародавнього юдаїзму, зазначив: «Новий день починався в момент заходу сонця, тому жертву приносили 14-го, але початок Пасхи та вечері припадав, по суті, на 15 нісана, хоча в книзі Вихід не згадується про таку часову послідовність». Він також написав: «У рабинських працях... немає жодного натяку на те, як відзначали седер [пасхальну вечерю] перед знищенням Храму» в 70 році н. е. (курсив наш).
11. а) Чого зазнав Ісус у день Пасхи 33 року н. е.? б) Чому суботу 15 нісана 33 року н. е. було названо великою? (Дивіться примітку).
11 Тож коли святкували Пасху в 33 році н. е.? Тринадцятого нісана, незадовго до того, як «належало приносити пасхальну жертву», Христос сказав Петрові та Іванові: «Ідіть, приготуйте для нас пасхальну вечерю» (Луки 22:7, 8). Зрештою, 14 нісана після заходу сонця у четвер ввечері, настав час для пасхальної вечері. Споживши її зі своїми апостолами, Ісус запровадив Господню вечерю (Луки 22:14, 15). Тої ночі його заарештували і засудили. Десь опівдні 14 нісана Ісуса прибили до стовпа, а пополудні він помер (Ів. 19:14). Отже, «Христос — наша пасха — був принесений у жертву» в той самий день, коли різали пасхальне ягня (1 Кор. 5:7; 11:23; Матв. 26:2). Ісуса поховали в кінці того дня, ще до настання 15 нісана* (Лев. 23:5—7; Луки 23:54).
СПОМИН, ЯКИЙ МАЄ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ВАС
12, 13. Чого ізраїльські діти могли навчитися під час святкування Пасхи?
12 Але пригадаймо першу Пасху в Єгипті. Мойсей сказав, що в майбутньому Божий народ повинен святкувати Пасху, і це мало бути постановою «аж навіки». Під час щорічного святкування діти, мабуть, питали своїх батьків про значення цієї події. (Прочитайте Вихід 12:24—27; Повт. 6:20—23). Отож, Пасха стала «пам’яткою» навіть для дітей (Вих. 12:14).
13 З покоління в покоління батьки розповідали своїм синам про Пасху, наголошуючи на важливих уроках. Один з них полягав у тому, що Єгова може охороняти своїх служителів. Діти розуміли, що він не є незбагненним та безликим божеством. Єгова реальний, живий Бог, який цікавиться своїм народом і діє йому на благо. Він довів це, захистивши ізраїльських первонароджених, «коли побивав Єгипет». Бог зберіг їм життя.
14. Якої цінної істини з оповіді про Пасху християнські батьки можуть навчати своїх дітей?
14 Християнські батьки не зобов’язані щороку пояснювати дітям значення Пасхи. Але чи ви так само, як ізраїльські батьки, навчаєте дітей про те, що Єгова оберігає свій народ? Чи ви передаєте їм власне глибоке переконання в тому, що Єгова — справжній Захисник свого народу? (Пс. 27:11; Ісаї 12:2). Як ви навчаєте своїх дітей: читаєте їм сухі лекції чи ведете приємні розмови? Докладайте зусиль, щоб сердечно навчати цієї істини свою сім’ю і сприяти її духовному росту.
Чого можна навчити своїх дітей з розповіді про Пасху? (Дивіться абзац 14)
15, 16. Чого ми вчимося про Єгову з подій, описаних у 12—15 розділах книги Вихід?
15 З розповіді про Пасху видно, що Єгова не тільки був спроможний захистити ізраїльтян, але й визволив їх, вивівши із Єгипту. Подумайте про все, що́ він зробив для них. Бог провадив їх за допомогою стовпа хмари та вогню. Вони змогли перейти дном Червоного моря, води якого стояли муром з обох боків. Безпечно діставшись до берега, ізраїльтяни побачили, як ці води знищили єгипетське військо. Тоді визволений народ вигукнув: «Я буду співать Господеві... коня й верхівця його кинув до моря! Моя сила та пісня — Господь, і Він став на спасіння мені» (Вих. 13:14, 21, 22; 15:1, 2; Пс. 136:11—15).
16 Якщо ви маєте дітей, чи допомагаєте їм покладатися на Єгову як на свого Визволителя? Чи вони бачать з ваших розмов та рішень, що ви вважаєте його своїм Визволителем? На сімейному поклонінні можна розглянути події, описані у Вихід 12—15, і наголосити на тому, як Єгова визволив свій народ. Іншим разом ви можете розвинути цю думку, обговорюючи події, про які йдеться в Дії 7:30—36 або Даниїла 3:16—18, 26—28. Усі ми, молоді та літні, маємо бути переконані, що Єгова був Визволителем не тільки в давні часи. Подібно як він визволяв свій народ за днів Мойсея, він визволить нас у майбутньому. (Прочитайте 1 Фессалонікійців 1:9, 10).
ЩОБ МИ ПАМ’ЯТАЛИ
17, 18. На що вказує використання крові під час першої Пасхи?
17 Правдиві християни не святкують єврейської Пасхи. Відзначати це свято зобов’язував Мойсеїв закон, а ми не перебуваємо під цим Законом (Рим. 10:4; Кол. 2:13—16). Натомість ми відзначаємо іншу подію — смерть Божого Сина. Але певні особливості святкування Пасхи, яка була започаткована в Єгипті, мають значення і для нас.
18 Завдяки крові ягняти, якою були покроплені бокові та верхні одвірки, було збережене життя. У наш час ми не приносимо Богові тваринних жертв — ні в день Пасхи, ні в інші дні. Однак існує ліпша жертва, яка може зберегти життя назавжди. Апостол Павло писав про «збір первонароджених, які записані на небесах». Ті помазані християни отримають життя в небі завдяки «крові кроплення», тобто Ісусовій крові (Євр. 12:23, 24). Життя християн, які мають земну надію, теж залежить від Ісусової крові. Вони не повинні забувати таке запевнення: «Завдяки йому, на основі викупу, ми отримуємо через його кров визволення — прощення наших проступків — згідно з багатством Божої незаслуженої доброти» (Еф. 1:7).
19. Як той факт, що пасхальній жертві не ламали кісток, зміцнює нашу впевненість у пророцтвах?
19 Коли ізраїльтяни кололи ягня для пасхальної вечері, вони не повинні були ламати йому жодної кістки (Вих. 12:46; Чис. 9:11, 12). А що сказати про «Агнця Божого», який прийшов заплатити викуп? (Ів. 1:29). Його прибили до стовпа між двома злочинцями. Євреї попросили Пилата, щоб засудженим чоловікам поламали кістки, аби пришвидшити їхню смерть. Тоді вони не залишалися б на стовпах до 15 нісана, великого суботнього дня. Воїни поламали ноги двом повішаним злочинцям, «та, підійшовши до Ісуса і побачивши, що він уже мертвий, вони не зламали йому ніг» (Ів. 19:31—34). Ісусові не поламали кісток, так само як не ламали кісток пасхальному ягняті. Тому це ягня в певному розумінні було «тінню» того, що мало статися 14 нісана 33 року н. е. (Євр. 10:1). Крім того, все це відбулося на сповнення слів з Псалма 34:21 і зміцнює нашу віру в пророцтва.
20. Чим відрізняється відзначання Пасхи та Господньої вечері?
20 А втім, існують відмінності у відзначанні Пасхи та Господньої вечері. Це показує, що Пасха, яку святкували євреї, не була прообразом того, що́, за наказом Христа, мали робити його послідовники на спомин про його смерть. В Єгипті ізраїльтяни їли м’ясо ягняти, але не пили його крові. Ісус наказав своїм учням робити щось інше. Він сказав, що ті, хто правитиме «в Божому царстві», повинні споживати хліб і вино, які символізували його тіло й кров. Це ми детальніше розглянемо в наступній статті (Марка 14:22—25).
21. Чому корисно знати про таку подію, як Пасха?
21 Поза всяким сумнівом, Пасха була важливою подією в історії Божого народу, але вона містить повчальні уроки й для кожного з нас. І хоча Пасха була «пам’яткою» для євреїв, ми, християни, повинні знати про цю подію і брати до уваги яскраві уроки з розповіді про неї, адже вона належить до натхненого Богом Писання (2 Тим. 3:16).
Хоча євреї почали називати цей місяць нісаном після вавилонської неволі, для зручності ми вживатимемо саме цю назву, згадуючи перший місяць єврейського календаря.
Того року щотижнева субота, що розпочалась 15 нісана після заходу сонця, припала на перший день свята Прісних хлібів, який завжди був суботою. Оскільки ці дві суботи збіглися, то цей день названий великим суботнім днем. (Прочитайте Івана 19:31,42).
