1, 2. Як Ісус переконав Своїх учнів, що воскрес?
«Я БАЧИЛА Господа!» Такими то збудливими словами, Марія Магдалина повідомила учнів, що Ісус воскрес (Івана 20:18). З цим почались 40 днів збуджуючих подій для Христових учнів, засмучених Його смертю.
2 Ісус мав на меті зовсім переконати Своїх учнів, що Він дійсно живий. Тому то, так як Лука каже: «Він [Ісус] ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Боже Царство казав» (Дії 1:3). Одного разу Ісус «з’явився нараз більше як п’ятистам браттям» (1 Коринтян 15:6). Авжеж, не було жодного сумніву. Ісус живий!
3. Які питання відносно Царства Ісусові учні поставили Йому, і чому Його відповідь здивувала їх?
3 У той час Ісусові учні думали тільки про земне «Боже Царство», відновлене в Ізраїлі (Луки 19:11; 24:21). Тому то вони запитали Ісуса: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?» Правдоподібно Його відповідь дуже здивувала їх, бо Він сказав: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:6-8). Яке ж завдання Ісус тепер поставив перед Своїх учнів! І яку ж відповідальність! Як же їм виконати таку задачу? Вони одержали відповідь у дуже збудливий спосіб.
Приймаючи завдання
4. Розкажіть що сталось у день свята П’ятидесятниці.
4 Лука каже: «Коли ж почався день П’ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав». Зірвався такий великий шум, що захопив увагу євреям, які зібрались до Єрусалима на свято. Вони дуже здивувались, коли чули, «що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими» (Дії 2:1-11).
5. До якої міри Ісусове передсказання в Діях апостолів 1:8 незабаром сповнилось?
5 Петро відразу виступив з сильною промовою, і доказав поза всяким сумнівом, що «Ісус Назарянин», Якого вони розп’яли, був «Господом» передсказаним Давидом у цих словах: «Промовив Господь [Єгова, НС] Господеві моєму [Ісусові]: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!» Петрові слухачі розжалобились серцем і запитали: «Що ж ми маємо робити, мужі-браття?» А Петро до них каже: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів». З яким же наслідком? Охрестилось три тисяч! (Дії 2:14-41). Учні вже свідчили в Єрусалимі. Пізніше, їхнє свідчення пошириться до Іудеї, а тоді Самарії, і зрештою «аж до останнього краю землі». Проповідування про Царство так скоро поширювалось, що в 60 р. н. е. апостол Павло міг сказати, що добра новина вже «проповідана всьому створінню під небом» (Колосян 1:23).
Поширення Царства й переслідування
6, 7. (а) Як поширення Царства поєднувалось з переслідуванням християн у першому столітті? (б) Яка негайна потреба виникла між християнами в Єрусалимі, і як задовольнилось ту потребу?
6 Незабаром після свята П’ятидесятниці 33 р. н. е., з доброї причини Ісусові учні пригадали Його слова: «Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували,— то й вас переслідувати будуть» (Івана 15:20). Єврейські провідники дуже розгнівались, коли «росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі». Вони фальшиво обвинуватили учня Степана й побили його камінням. Здається, це була ознака, якої багато учнів чекали, бо «утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви [збору, НС], і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських» (Дії 6:7; 7:58-60; 8:1).
7 Переслідування тимчасово втихомирилось. Але незабаром, Ірод Агріппа І стратив апостола Якова. Петра ув’язнили, але ангел звільнив його. Пізніше, брати в Єрусалимі збідніли матеріально, і співвіруючі інших місцевостей мусили відсилати їм допомогу (Дії 9:31; 12:1-11; 1 Коринтян 16:1-3). Протягом відвідин апостола Павла в Єрусалим, знявся релігійний фанатизм, як натовп підняв крик: «Геть такого з землі бо жити йому не годиться!» (Дії 22:22). Певно, що християнам живучим у Єрусалимі й Іудеї, було потрібне підбадьорення, щоб вірно свідчити про Царство. Ісус обіцяв Своїм учням «духа святого, що його Отець пошле в Ім’я Моє», який буде їм за «помічника» (Івана 14:26, НС). Але як же Отець тепер даватиме їм потрібної допомоги й втіхи? Частково, Він дасть їм допомогу через апостола Павла.
Павлове Послання до євреїв
8. (а) Що спонукало Павла написати до євреїв? (б) На яку точку його послання ми тепер звернемо увагу, і чому?
8 У 61 р. н. е., Павла посадили в тюрму в Римі, але він знав становище своїх братів у Єрусалимі. Отже, під керівництвом духа Єгови, він написав євреям своєчасне послання. У посланні він висловив люблячу турботу своїм єврейським братам і сестрам. Павло знав, що вони мусили вірити в Єгову й покладатись на Нього як їхій Помічник. Тоді вони матимуть змогу «бігти з терпеливістю до боротьби яка перед ними» й сказати з довір’ям: «Господь [Єгова, НС] — мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?» (Євреїв 12:1; 13:6). Звернім же увагу на цю точку Послання апостола Павла до євреїв (розділи 11—13). Чому? Тому що становище тих ранніх християн є подібне до становища Свідків Єгови сьогодні.
9. З яким спірним питанням християни сьогодні мусять боротись так як у першому столітті, і як можна перебороти його?
9 У нашому поколінні, дуже багато людей позитивно відповіли на звістку Царства, присв’ятили себе Єгові й охрестились на Його Свідків. Проте, разом з поширенням правдивого поклоніння виникло насильне переслідування, і багато християн навіть загубили своє життя, так як Степан, Яків, і інші вірні свідки в першому столітті. Отже, сьогоднішнє спірне питання таке саме як тодішнє: Хто витерпить випробовування вірності всупереч збільшуючій опозиції до звістки Царства? Крім того, хто витерпить страшенні події, коли на це покоління злине небувале «велике горе»? (Матвія 24:21). Це ті, що є готові «змагатись добрим змагом віри», ті що стоять «тверді в вірі». Це ті, що зрештою скажуть: «оце перемога, що світ перемогла,— віра наша» (1 Тимофія 6:12; 1 Петра 5:9; 1 Івана 5:4).
Користаючи з вірних зразків
10. (а) Що це віра? (б) Як Бог почувався про вірних чоловіків і жінок у давнину?
10 Що це є віра? Павло відповідає: «Віра, це впевненість у можливості здійснення надії того, на що надіємось, хоч не бачимо очевидного доказу на нього. Бо нею засвідчено було давнім» (Євреїв 11:1, 2, НС). Павло тоді наводить зразки, на доказ цього пояснення віри. Він звертає увагу на життя декотрих «давніх», як також на жінки Сарру й Рахав. Як це підбадьорює, що «Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом!» (Євреїв 11:16). Чи Бог може те саме сказати про нас через нашу віру? Не даймо Йому причини соромитись нами при закінченні кожного дня.
11. Як ми сьогодні можемо скористати з «хмари свідків»?
11 Закінчивши говорити про цих вірних чоловіків і жінок, Павло каже: «Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами» (Євреїв 12:1). Хоч ці вірні зразкові свідки сплять сном смерті в могилах, то чи ж вони живуть у нашій пам’яті? Чи ви вже так ознайомлені з ними й їхніми досвідами, щоб відповісти «так»? Ця є одна з багатьох нагород регулярного студіювання Біблії, користуючись усіма нашими чуттями, щоб оживити в пам’яті збуджуючі досвіди цієї «хмари свідків». Справді, коли візьмемо близько до серця їхній вірний приклад, то це дуже допоможе нам переборювати брак віри. А віра підкріпить нас сміливо й безстрашно проповідувати правду під всякими обставинами (Римлян 15:4).
Не знемагаючись
12. (а) Як Ісусів приклад може допомогти нам «не знемагати, і не впадати на душах наших»? (б) Які є сьогоднішні приклади незнемагаючих?
12 Найбільший зразок віри є Сам Ісус. Павло каже: «Біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись [пильно, НС] на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри,.. Тож подумайте [уважно, НС] про Того, Хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх» (Євреїв 12:1-3). Як «уважно» ви вже думали про Ісусів зразок? Як «пильно» ви вже дивились на Нього? (1 Петра 2:21, НС). Сатана хоче, щоб ми «знемоглись і впали на душах наших». Він хоче, щоб ми перестали проповідувати. Як же він добивається цього наміру? Деколи явною опозицією від релігійної й світської влади, так як у першому столітті. Минулого року, обмежували проповідування Царства в близько 40 країнах. Але чи ж наші брати знемагались через це? Ні! Результатом їхньої вірної праці охрестилось більше як 17 000 осіб у тих країнах протягом 1988 року. Як це повинно збуджувати нас, які живемо в країнах у яких не обмежують нашого проповідування! Ніколи не знемагаймось у проповідуванні доброї новини Царства!
13. (а) Через які підривні обставини ми можемо сповільнятись у проповідуванні? (б) Яка «радість була поставлена перед Ісусом», і як нам розвинути подібне радісне відношення?
13 Проте, є більш підступні обставини, які можуть утомлювати нас, як наприклад: опозиція від невіруючого подружжя, психічне страждання, нездужання, тиск від рівних, знеохочення через брак успіху в проповідуванні, або коли стаємо нетерплячі, тому що система ще не закінчилась. Що ж помогло Ісусові зносити психічні, як також фізичні страждання? Це була «радість, яка була перед Ним» (Євреїв 12:2). Ісус підкріпляв Свою радість потішанням серця Свого Отця, виправдуючи Його. А також тому, що сподівався майбутнього щастя коли подаватиме людству чудесні користі Месіанського Царства (Псалом 2:6-8; 40:10, 11; Приповістей 27:11). Чи ми можемо збільшити нашу радість так як Ісус? Також пам’ятайте Петрове запевнення в 1 Петра 5:9: «Ті самі муки трапляються й вашому братству по світі». Знаючи, що Єгова співчуває, відчуваючи сердечність всесвітнього братерства, і завжди маючи на увазі радощі під правлінням царства — усе це допоможе нам не знемагатись і вірно служити Єгові, а також проповідувати, тому що кінець уже дуже близький.
Чому Єгова дисциплінує
14. Які можуть бути користі з випробовування й страждання, яких ми ще можливо будемо зносити?
14 Павло тепер проливає світло на причину чому ми ще можемо зносити випробовування й страждання. Він надає думку, що такі страждання — це дисципліна. Павло доходить до цього висновку: «Мій сину,— не нехтуй Господньої кари [дисципліни, від Єгови, НС] і не знемагай, коли Він докоряє тобі. Бо Господь [Єгова, НС], кого любить, того Він карає [дисциплінує, НС]» (Євреїв 12:5, 6). Сам Ісус «навчився послуху з того, що вистраждав був» (Євреїв 5:8). Авжеж, нам усім потрібно навчитись слухняності. Зауважте користі такої дисципліни. Павло каже: «Згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!» Як це підбадьорює! (Євреїв 12:11).
15. Як можна застосовувати Павлову пораду, щоб «чинити прості стежки ногам нашим»?
15 Якщо приймемо «дисципліну від Єгови» в цьому світлі, то візьмемо близько до серця Павлову позитивну пораду: «Опущені руки й коліна знеможені випростуйте, і чиніть прості стежки ногам вашим» (Євреїв 12:12, 13). Деколи дуже легко зблукати з «вузької дороги, що веде до життя» (Матвія 7:14). Апостол Петро й інші в Антіохії колись збились з тієї дороги. Чому? Тому що «не йшли вони рівно за євангельською правдою» (Галатів 2:14). Ми сьогодні мусимо слухатись нашого Величного Вчителя, Бога Єгови. Мусимо повністю користатись допомогою, яку Він дає через «вірного й мудрого раба». Це запевнить «прості стежки» для наших ніг (Матвія 24:45-47; Ісаї 30:20, 21).
16. (а) Як «гіркий корінь» може вкорінитись у зборі? (б) Чому Павло поєднує неморальність з неоцінюванням святих речей, і як нам охоронятись від таких небезпек?
16 Павло тоді перестерігає, щоб ми пильнували: «Щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою» (Євреїв 12:15). Роздратовуватись, ставати незадоволеними, знаходити ваду з розпорядком у зборі є неначе той «гіркий корінь» який може скоро поширитись і псувати здорові думки інших членів збору. Проте, таким негативним думкам можна протидіяти вдумуванням у незліченність благословень, яких правда запровадила в наше життя (Псалом 40:5). Ще одна небезпека така: Неморальні напрями або «не оцінювати святих речей, так як Ісав» (Євреїв 12:16, НС). Павло говорить про ці дві небезпеки разом, тому що одна може легко довести до другої. Жоден християнин не піддасться таким самолюбним бажанням якщо послухається Петрових слів: «Противтесь йому [Дияволові], тверді в вірі» (1 Петра 5:9).
«Небачені дійсності»
17. Порівняйте благоговійні події біля Сінайської гори з подіями, яких зустрічають християни сьогодні?
17 Наша віра дуже залежна від «того, на що надіємось, хоч не бачимо очевидного доказу на нього» (Євреїв 11:1, НС). Павло говорить про декотрі з цих небачених дійсностей в його Посланні до євреїв 12:18-27. Він описує благоговійні події біля гори Сінайської, коли Бог прямо говорив з Ізраїлем, і коли Мойсей сказав: «Я боюся й тремчу!» Тоді апостол додає: «Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів». Коли Бог говорив до стародавніх ізраїльтян біля гори Сінайської, то земля затремтіла від Його голосу, сказав Павло, але Він [Бог] обіцює, кажучи: «Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом». Незважаючи на те що ці слова стосуються головно помазаних християн, то «великий натовп» вівцеподібних людей також повинні взяти їх близько до серця (Об’явлення 7:9). Чи ви повністю оцінюєте те що Павло тут говорить? Ми стоїмо перед десятками тисяч ангелів. Звичайно, ми також стоїмо перед Єговою з Ісусом Христом по Його правиці. Справді, наша позиція більш благоговійна, і ми маємо більшу відповідальність, ніж ті стародавні євреї біля гори Сінайської! І пам’ятайте, потрясіння під час майбутньої битви Амагеддон значить знищення теперішнього лукавого неба й землі. Справді це не є час «відпрошуватися», і не слухати Божого Слова!
18. Як ми можемо далі бути Свідками для Єгови, і не знемагатись?
18 Справді, ми сьогодні живемо в дуже страхітливий час людської історії. Будучи Свідками Єгови, нас послано проповідувати добру новину Божого заснованого Царства по цілому світі. Щоб завершити нашу працю, то нам потрібна непохитна віра, віра яка не знемагає, віра яка допомагає нам прийняти дисципліну від Єгови. Якщо маємо таку віру, то знайдемось серед тих, які «матимуть благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом» (Євреїв 12:28). Так, ми будемо служити Єгові як Його Свідки й не будемо знемагатись.
Як би ви відповідали?
◻ Чому Павлове Послання до євреїв є корисне для нас?
◻ Яке спірне питання християни мусять зустрінути сьогодні?
◻ Як ми можемо скористати з прикладу стародавніх вірних свідків?
◻ Чому Єгова дисциплінує тих, яких любить?
◻ У чому знаходиться ключ до свідчення, і щоб не знемагатись?
|
