1. Чи Бог карає без остороги? Які случаї показують це?
ЄГОВА Бог ніколи не карає без остороги. Чи Він затопив перший світ водою без остороги? Чи Він спалив розворотні міста Содому і Гоморру без остороги? Чи Всемогучий несподівано післав филі за филями нищительні порази на Египет по цілому краю? Коли Єгова покермував збурення Ізраїля й Юду через наїзди чуженців, то чи ті жертви були без перестороги? Могутній Вавилон, що володів як чаруюча королева над людьми і народами, чи він був захоплений несподівано, що вороги взяли його штурмою? І що сказати про знищення Єрусалиму в першому століттю по Хр., чи цей удар прийшов без перестороги? На кожне питання факти голосно відповідають, що Ні!
2. Чи Бог перестерегає особисто, чи слуги, чому?
2 Це не значить, що Бог Єгова особисто відвідував землю, щоб доручити пересторогу. Це само принесло б знищення для чоловіка, бо коли він може бути спалений і тимчасово засліплений маленьким сонцем, що є майже 93,000,000 миль віддалене, тоді як він може пережити відвідини “Отця світлів”? (Якова 1:17; 2 Мойс. 33:20) Тож зогляду на пропадаюче тіло чоловіка Бог Єгова посилає свої пререстороги вістниками в людській формі, післанців, яких остережені можуть вигідно слухати і запитувати питання. Про це ми читаємо, в Еремії 7:13, 25, 28: “Хоч я раз-пораз говорив до вас, а ви не слухали мене, і кликав вас, а ви не озивались . . . посилав я всіх слугів моїх,— пророків, день у день, без устанку, з того часу, як вийшли ваші батьки з Египту . . . люди, що не слухають повіління Господа бога свого, і не приймають остороги його!”— Ам. Перек.
3, 4. Скільки осіб приняло осторогу, як це показано через потоп?
3 На перестороги Єгови рідко коли звертала увагу більшість з людей, хоч їх терпеливо проголошують через довгий час. Перед потопом, “бачив Бог, що ледарство людське було велике на землі, а люди дбають повсячасно тільки про лихе,” і “земля попсувалась”. (1 Мойс. 6:5, 11) Він постановив очистити землю з нечистоти, та не тільки скупати її хвилево, дати їй субітний купіль, але через потопну зливу сорок день і ночей, котрі то води не просохли аж минуло десять місяців і тринацять день!
4 Єгова дав пересторогу про те знищення 120 літ наперед. Уплило більше чим двацять літ і Ной породив три сини. Ті сини виросли на мужщини і поженилися, і знов уплило пядесять або шістьдесять літ. Тоді Бог Єгова сказав Ноєві про надходячий потоп і поучив того праведника, як будувати ковчег для схоронення його і його родини. Через яких сорок або пядесять літ Ной давав пересторогу про його прихід, і цим чином заробив собі на титул “проповідник праведности”. (1 Мойс. 6:3, 13, 18; 2 Пет. 2:5) Одначе велика більшість з людей ругалась і гляділа на Ноя як на ложного пророка погоди й сумнівалась можливости затоплення цілої землі. Бог сотворив землю і Він міг скупати її. Після того, як Він дав осторогу через Ноя, Єгова скупав землю, щоб обмити її від існуючої нечисти, що нагромадилась була на її поверхности.
5. Як це було показане відносно Лота в Содомі?
5 Кілька століть опісля, міста Содома і Гоморра були пересяклись тяжким гріхом, що їх знищення було конечне. Навіть десять праведних не знайшлося там, і коли ангели зматеріялізувалися як люди й переночували з Лотом, тоді товпа чоловіків і хлопців старались поповнити на них половий злочин. Зіставши засліплені, це мало дати їм острогу про їх лукавство, одначе вони далі потемки шукали за своїми жертвами. Коли ангели дали інструкції Лотові, щоб він дав свідоцтво про надходяче знищення Содоми, то його вість здавалась бути насмішкою і жартом. Навіть його власна родина розділилась і його жена не приняла інструкцій поважно для охорони. Тільки Лот і дві його доньки утекли, коли “Господь бурхнув на Содому і Гоморру сіркою та поломєм од Господа з небес, і перевертав городи і всю околицю, і всіх осадників городських, і все, що росло з землі.”— 1 Мойс. 18:20, 32; 19:4—28.
6. Як Єгова перестеріг Егилет, і який був наслідок?
6 В Египті в шістнацятім століттю перед Хр., Бог Єгова дав серію осторог Фараонові через свого свідка Мойсея. Перед кожною поразою той володар отримав пересторогу; і кожного разу його серце ставало тугішим. Наслідок був, що ті десять пораз знищили цілу землю: ріки обернулися в кров, жаби закрили землю, вушей як пороху, опісля мухи роями, відтак пошесть на скот, потім пораза з черяків, погубний град, опісля порази з сарани, і нарешті страшна пораза-смерть египецьких первенців! Отті фізичні факти у сповнення того свідоцтва остороги, яку дав Мойсей, поганські провідники реліґії Египту старались опрокинути й мильно представити, але це їм не вдалося. Ціла країна тієї першої світової держави бачила й відчула ті порази, а між Египтянами повстав крик, коли Мойсей дав свідоцтво. Ізраїльтяни мали стичність з Египтянами, розмовляли з ними, і знайшли многих охочих до слухання, так що коли вони вийшли з Египту, то “мішаного народу много знялось з ними”, і були свідками знищення Фараонової армії в Червоному морі.— 2 Мойс. 12:38; 7:1—14:31.
ІЗРАЇЛЬ І ЮДА ОСТЕРЕЖЕНІ ПРО УПАДОК
7. Як царство з десяти поколінь Ізраїля дістало пересторогу? Чому?
7 Довго опісля, як Ізраїльтяни увійшли в Канаан, по століттях управи суддів, по розколенню того народу на двоє царства, царство Ізраїля з десяти поколінь з столицею в Самарії, отримало постійно остороги від Бога. Через пророка Ісаїю, Михею, а головно через Амоса свідоцтво було дане Ізраїлеві про його будучу долю. (Іса. 10:5, 11; Мих. 1:6; Амоса 5:27; 7:11) Прикрими та палаючими словами вийшло сильне свідоцтво від пророка Осії проти царства з десяти поколінь. Велика була його вина! — земля стала опоганена кровопролиттям, бандити гурмами бродили по краю, священики вбивали і поповняли гидоту, фізичне й духове перелюбство ширилось всюди, божки для почитання демонів опоганили людство, “немов то голуб безглуздий” вповають то на Египет то на Сирію, але ніколи на Бога Єгову. “Сіяли вони вітри, жати муть бурю!” кричав Осія. “Вони пійшли до Ассура . . . але Ассур царем його буде. . . Спустошена буде Самарія за те, що проти Бога свого встала; од меча поляжують вони, малеча їх буде порозбивана, і ваговиті їх молодиці, порозтинані, погинуть.” (Осії 6:8—11; 7:1—11; 8:7—9; 11:5; 13:16) Ізраїль отримав пересторогу нім Ассирія виконала поневолення його в 740 перед Хр.
8, 9. Як царство Юди було остережене, і як воно відкинуло це?
8 Сто трицять і три роки пізніше царство Юдине, якого осередком був Єрусалим, упало в руки Вавилону. Чи воно було захоплене несподівано? Пророки Єгови — Осія, Михея, Софонія, Аввакум, Ісаїя Еремія, Езекиїл — всі вони дали свідоцтво про надходяче нещастя. Михея, Осія і Ісаїя дали свідоцтво яких 150 років перед упадком. (Мих. 3:10—12; 4:10; Осії 5:5; Ісаїї 3:8; 5:13; 39:6, 7) Впродовж сорок років періоду спустошення Еремія видержав знущання й насмішки, побиття й увязнення, щоб свідкувати засудженому місту аж до його упадку. Він навіть остеріг про це, як довго буде тривати спустошення: “Тим же то так говорить Господь сил небесних: За те, що ви не слухали слів моїх, пошлю й зберу всі племена півночні, говорить Господь, а з ними посланця мого Навуходонозора, царя Вавилонського, й приведу їх на цю землю й на осадники її і на всі сусідні народи; і вигублю їх до нащаду, і зроблю їх страхом і сьміховищом та вічною пустинею. Уся ж земля ся зробиться пусткою й дивовижею, і служити муть ці народи цареві Вавилонському сімдесять років.”— Єремії 25:8, 9, 11.
9 Знищення було присуджене для того міста, що носило імя Боже і тому що воно занехало почитання Єгови, приносило кадило Баалові, приносило офіри з напитків для поганських богів, жертвувало діти Молехові, і насміхалося з пророків, що були післані дати пересторогу йому. Так, Еремію і інших називали віщунами нещастя, негодяями суспільности, фанатиками, незадоволеними, противними всього й всіх, так говорили люди. Впродовж тих років пророки пророкували погибелі, і впродовж тих років люди насміхалися. Вони казали: “Господь не робить ні добра, ні зла.” Вони казали: “Господь нас не бачить, Господь покинув цю землю.” Вони казали: “Багато часу промине і всяке пророче видиво покажеться марним. . . . Пророче видиво, що він бачить станеться хіба в далекому часі; він пророкує про далекі часи.” (Софон. 1:12; Езек. 8:12; 12:22, 27, Ам. Перек.) Одначе самий Бог опрокидає їх: “Близький час і справдиться всяке видиво пророче. . . . Бо це я Господь, буду говорити й яке слово ні проречу, воно справдиться, та й не буде проволоки; таки за ваших днів, ти доме упрямий, виречу слово, й зараз спевню його.”— Езек. 12:23—25, 28, Ам. Перек.
10. На кому осторога мала сповнитися? І чи сповнилась?
10 Премудрі люди помилялися! Пророки Божі були правдиві! Свідоцтво про погибель не було для далекої будучности, для далеких часів. Воно відносилося до їх часу, і через повторення видива при надходяче спустошення Езекиїл був відповідний бути сторожом, щоб проголосити пересторогу: “І тебе, сину чоловічий, приставив я вартовиком до Ізрайлевого дому, щоб ти, як почуєш з уст моїх слово, від мене остеріг-врозумив їх.” (Езек. 33:7) Також через Аввакума Єгова відкрив, що воно сповниться в недалекім часі на тих, що слухають свідоцтва перестороги: “Я бо ще за ваших часів вчиню таке, що ви б і не повірили, як би вам хто розповідав. Ось бо, я підійму Халдеїв, нарід жорстокий, та бутний, що широко по землі буяє, щоб загорнути осади, які до його ніколи не належали . . . . загортає полонян, як пісок.”— Ав. 1:5—9.
11, 12. Чому Вавилон і Ассирія не упали несподівано?
11 Бог Єгова предсказав переможний виступ Вавилону проти Юдеї, але Він також предсказав і його упадок. Вавилон приняв одобруючий звук пророцтва в його користь і показав особливше взгляднення до Еремії за них, але він забув про ті співучасні пророцтва про його упадок: “А як упливе сімдесять років, покараю царя Вавилонського й той нарід, говорить Господь, за безбожність їх, і землю Халдейську, та й зроблю її вічною пустинею.” (Ерем. 25:12) Без уваги йшли й Аввакумові слова, що відплатна справедливість поверне на Вавилон. (Авак. 2:8) Та найбільш подивугідне було свідоцтво Ісаїї відносно упадку Вавилону, яке він виповів яких двіста літ перед тим. При кінці він висміває сильного Вавилона про його упадок і в подробицях розказує як це станеться. Переможниками будуть Меди і Перси, вождом війська буде Кир, і перед ним ворота з двох крил будуть полишені з недбальства відчинені. (Іса. 21:2, 9; 45:1—4; голови Ісаї 13, 14, 47) Отже Вавилон не повинен бути здивований, коли в 539 р. перед Хр., Даниїл перечитав рукописання на стіні, що було другим і останнім свідоцтвом про його судьбу.— Дан. 5:25—31.
12 Ані могутня Ассирія не повинна була здивуватися, коли прийшла на неї черга закоштувати гіркої піґулки, яку вона колись силою накинула Ізраїлеві, а іменно, потерпівши збурення через Навуходонозора в 625 р. перед Хр. Пророки Єгови Михея, Ісаїя, і Софонія згадували про це, та й Наум свідкував в подробицях про це.— Михея 5:6; Іса. 10:12—16; Софон. 2:13—15; Наума 1—3 голови.
ОСТОРОГА В ЧАСАХ ІСУСА
13. Якою вісткою Ісус голосив пересторогу, і чому?
13 Але привернення, правдивого почитання при відбудованій святині в Єрусалимі по увільненню їх з неволі не було постійним. З упливом років росла формалістична церемонія й рабінські традиції, так що коли Ісус Христос появився століття опісля, то правдиве почитання майже зникло через ріжні наростки. Прийшов час на іще одну пересторогу! Прийшов час для ще одного свідоцтва про правдиве почитання. Ісус Христос не вагавсь сповнити ту потребу. По його охрещенню, як Він піонірував по провінції Галилеї, мов електрикою неслись слова з Його уст: “Царство небесне наближилося!” З палаючою ревністю Він вхопив той приковуючий клич, який перед тим голосив Йоан Хреститель і розпочав вибуховий рух перестороги і свідоцтва, який був більший від усіх попередніх старань. Він перестерігав проти багна реліґійних традицій в яке многі поринали на їх погибель, і свідкував фактам і пророцтвам, які указували на Нього, як на Месію Єгови, Христа!
14. Де Він проповідував, і чому там?
14 Він вдарив у серце густо-населених областей. Від дому до дому Він ходив і остерігав і свідкував. Час був короткий, а Він мав сягнути велике число людей. Отже Він проповідував на вулицях, на майданах, в синаґоґах — денебудь, усюди. Як Він ходив від села до села, міста до міста, товпи слухачів зростали і Його слава ширилася, аж народи горнулися слухати Його, не тільки з Галилеї, але й з Самарії й з полудневої провінції Юдеї а навіть ізза Йордану. Напір зростаючої товпи заставив Його вийти із тісних областей міста і відбувати публичні зібрання на отвертих місцях, щоб дати місце для зростаючих численних тисячей. На побережах морських, на берегах ріки, в пустині, при горах,— всі ті місця відіграли їх часть, коли Ісус свідкував про благословенства Царства і перестерігав проти рабінських сітей.— Мат. 4:12—25; 5:1; 9:35; 14:13—15; 15:32, 33; Марка 4:1; 8:1—4; Луки 8:1; 20:1.
15. З якою прямотою Він давав осторогу, і чому?
15 Ісус Христос не вдавав і не кулакував дипломатичною і лицемірною мовою, коли Він проголошував Божу пересторогу. Та пересторога була справою життя або смерти, отже Він її давав ясно й виразно, і нерозпущеною. Ложні реліґійні проводирі того часу були сліпими провідниками й провадили інших сліпих у яму знищення, навчаючи традицій, що нівечили Слово Боже, привлащували собі лестиві титули, одягалися у виставні шати, звертали на себе увагу людей, молилися довго порожніми словами, робили діла щоб їх бачили люди, проціджували комара але проковтували верблюда, лицеміри, що являлися побожними й святими поверховно, але були зневажливо брудні в середині. На підставі фактів, Він пятнував їх як брехунів й дурнів, як вужів і зміїв і синів Сатани, головного Вужа. Він перестеріг тих лукавих духовників, що кровопролиття впаде на їх потомків, що їх дім полишиться пустим і у храмі не лишиться камінь на камені, і тоді проникаючо Він запитав їх: “Як утічете від суду пекольного?”— Мат. 15:1—14; 23:1—38; 24:1, 2; Йоана 8:44.
16. Яке було протиділання до Ісусового і Його учеників проповідування?
16 Ісус Христос своїм свідоцтвом й пересторогою так пустошив реліґійні пасовиська письменників і Фарисеїв, що вони ридали один до другого: “Бачите, що не вдієте нічого? ось увесь світ за Ним пійшов!” (Йоана 12:19) За спонуканням Сатани, вони заперли уста Йому смертю. Але за той час Ісус вибрав і вишколив апостолів і учеників ступати Його слідами, і тоді вони пішли вперед з тим проголошенням. Вони наслідували Його методи, уживали тих самих місць, і були поблагословенні тим самим успіхом. Вістники Царства збільшалися через проповідування “прилюдно і по домам”. (Діяння 20:20; 18:28) Вони, як і Ісус Христос, стягнули гнів від переслідуючих письменників та Фарисеїв. Чому? Тому що наслідки їх напружної перестороги були подібні до Ісусової ревної роботи свідоцтва, як це можна було бачити в болючім крику пожалених реліґіоністів, що апостоли й ученики “заколотили вселенну”. (Діян. 17:6) Під цим вони розуміли їх маленький реліґійний світ збудований на основі помпи і церемонії, на трясовині устних переказів. Вони бажали задержати тодішний стан в реліґійнім бизнесі.
17. Чи ті, що не зважали на пересторогу утікли? І чому?
17 Все ж таки, вони не здоліли спасти їх місця й їх держави через пролиття крови Ісуса і Його послідовників. Жертви великого потопу не могли знівечити Нойову пересторогу через завернення водів до їх небесної оселі. Содоміти не змогли загасити огняного дощу. Лютий Фараон не знайшов ліку проти десяти пораз. Юдея була безпомічною відперти Вавилонців, як це Ізраїль перед тим зробив відбивши наїздних Ассирійців. Так і ці поганські народи в їх часі не могли доказати Бога ложником тим, що вони існували поза назначений їм час для упадку. Ані жидівський народ в часі Христа не міг оминути перестороги від Єгови яку проголосив через проповідування Його улюблений Син. (Іса. 46:10, 11; 55:11) Той “рід гадючий” побачив в своїм часі втрату позиції й держави, збурення міста й храму, і не зміг утекти від “пекольного суду” або “суду Геєнни”.— Мат. 23:33, Ам. Стан. Вер.
18. Отже, що станеться з “теперішнім лукавим світом”?
18 Так й цей “теперішний лукавий світ” не утіче від бурхливого знищення в Армаґедоні про яке він тепер дістає свою пересторогу!
|
