Зміцняйте своїх рідних приємними словами
БОГДАН чекає в авто на дружину. Він роздратований і щоразу поглядає на годинник. Врешті з будинку виходить Оксана, але Богдан настільки розгніваний, що не може стриматись.
«Ну, чому я постійно мушу на тебе чекати? — викрикує він.— Ти завжди запізнюєшся! Невже хоч раз не можна вийти вчасно?»
Як же боляче Оксані чути таке! Вона не в стані стримати сліз й одразу повертається додому. В ту ж мить Богдан усвідомлює, що повівся неправильно. Його роздратування лише погіршило справу. Що ж тепер робити? Богдан вимикає двигун, глибоко зітхає й поволі йде за дружиною.
Таку ситуацію уявити неважко. Можливо, і вам не раз хотілося забрати свої слова назад. Адже якщо ми говоримо необдумано, то пізніше часто про це жалкуємо. Як же доречно в Біблії сказано: «Серце праведного розмірковує про відповідь» (Приповістей 15:28).
Не завжди легко обміркувати свої слова перед тим, як щось сказати, і особливо важко це зробити, коли ми роздратовані, налякані чи ображені. Часто прагнення висловити свої почуття в колі сім’ї виливається у звинувачення чи критику близької нам людини. А це призводить до образ та суперечок.
Як уникнути таких проблем? Як навчитися стримувати негативні емоції? Розгляньмо кілька порад з Біблії, які записав цар Соломон.
Що і як сказати
Соломон, який написав біблійну книгу Екклезіяста, виклав у ній свої роздуми про життя. «Життя я зненавидів» — зробив висновок Соломон. Воно «наймарніша марнота». (Екклезіяста 2:17; 12:8). А втім, книга Екклезіяста не є суцільним наріканням на життя. Соломон не мав на меті показати лише темні сторони людського буття. Наприкінці своєї книги він сказав, що «пильнував знаходити потрібні слова [«вирази гарні», Хом.] і вірно писав правдиві слова» (Екклезіяста 12:10).
Соломон розумів, що не варто піддаватись негативному мисленню. Він міг запитувати себе: «Чи те, що я хочу сказати, буде правдивим і гідним довір’я? Які вжити слова, щоб вони були приємні та зрозумілі для інших?» Підбираючи «вирази гарні» й «правдиві слова», Соломон чітко виклав свої думки і не дозволив почуттям затьмарити їх.
Отож книга Екклезіяста — це не лише літературний шедевр, але й джерело натхненої Богом мудрості, в якому містяться глибокі думки про зміст життя (2 Тимофія 3:16, 17). Те, як Соломон підбирав слова, описуючи різні теми, вчить нас належно спілкуватися зі своїми рідними. Розгляньмо приклад.
Вчіться контролювати свої почуття
Уявімо, що хлопчик приходить засмучений зі школи і батько просить його показати табель успішності. Він уважно переглядає оцінки і зупиняє свій погляд на «трійці» з одного предмета. Батько сердиться і пригадує, як син не раз зволікав з підготовкою домашніх завдань. Йому так і хочеться сказати: «Який же ти ледачий! Якщо ти й далі несерйозно будеш ставитись до навчання, то нічого в житті не досягнеш!»
Але перш ніж це сказати, він міркує: «Чи це справді так?» Батько намагається бути реалістичним і не піддаватись негативним емоціям (Приповістей 17:27). Чи син справді нічого не досягне в житті лише тому, що має «трійку» з одного предмета? Чи дійсно він ледачий, чи просто йому важко дається цей предмет? Боже Слово заохочує нас бути поміркованими й мати реалістичний погляд на справи (Тита 3:2; Якова 3:17). Щоб зміцняти дітей, батьки повинні віднаходити приємні та правдиві слова.
Добирайте правильні слова
Коли батько вирішить, що сказати, тоді може запитати себе: «Як це сказати, щоб син правильно зрозумів мене і не образився?» Звичайно, підібрати необхідні слова нелегко. Проте батькам слід пам’ятати, що діти, особливо підлітки, можуть розчаруватись у собі або розвинути почуття нікчемності. Іноді лише через один свій недолік чи слабкість підліток може втратити самоповагу. Тож якщо тато чи мама дасть волю почуттям, дитина починає дивитись на себе як на цілковиту невдаху. У Колосян 3:21 сказано: «Батьки, не дратуйте своїх дітей, щоб вони не занепали духом».
Такі слова, як «завжди» або «ніколи», зазвичай надто узагальнюють або перебільшують факти. Хіба дитина матиме почуття власної гідності, якщо батьки кажуть: «Ти ніколи не досягнеш чогось доброго в житті»? Якщо дитина постійно чує подібні слова, то в неї взагалі опустяться руки і вона не віритиме у власні сили. Критичні зауваження не лише знеохочують, вони ще й неправдиві.
Наскільки ж мудро в кожній ситуації намагатись бачити щось позитивне. Батько, про якого згадувалося раніше, міг би сказати: «Синку, я бачу ти засмутився через «трійку». Знаю, що зазвичай ти старанно готуєш уроки. Тобі, мабуть, важко дається цей предмет. Як цьому зарадити?» Також тато міг би поставити кілька конкретніших запитань, аби побачити корінь проблеми.
Такий врівноважений позитивний підхід принесе значно ліпші результати, ніж крик, звинувачення та лайка. «Приємні слова — щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості» (Приповістей 16:24). В атмосфері миру й любові діти й інші члени родини почуватимуться добре.
«Чим переповнене серце, те говорять уста»
А тепер подумаймо про Богдана, згаданого на початку статті. Він, мабуть, уникнув би труднощів, якби підшукав приємні слова й не піддався емоціям. Він міг би запитати себе: «Навіть якщо моїй дружині треба працювати над пунктуальністю, то чи справді вона завжди запізнюється? Чи зараз найвідповідніший час, щоб говорити про цей недолік? Чи моє роздратування та критичні зауваження спонукають її поліпшуватися?» Такі роздуми допоможуть нам не гніватися і не ранити тих, кого ми любимо (Приповістей 29:11).
А що робити, коли відверте спілкування у родинному колі завжди закінчується суперечкою? Варто проаналізувати, які почуття криються за нашими словами. Те, що ми говоримо, коли роздратовані чи пригнічені, показує, якими ми є насправді. Ісус сказав: «Чим переповнене серце, те говорять уста» (Матвія 12:34). Інакше кажучи, наша мова відображає наші думки, почуття й бажання.
Також проаналізуймо своє мислення. Чи ми оптимістично налаштовані, дивимося з надією в майбутнє, чи реалістично підходимо до тієї чи іншої ситуації? Усе це видно з наших розмов. А може, ми схильні критикувати інших, в усьому бачити тільки негативне або дуже суворі й непоступливі? Тоді наші слова та манера говорити пригнічуватимуть інших. Іноді ми не помічаємо, наскільки негативні наша мова й мислення. Нам навіть може здаватись, що ми праві. Тож пильнуймо, щоб це не був самообман (Приповістей 14:12).
Як же добре, що в нас є Боже Слово. Біблія допомагає перевіряти своє мислення і при необхідності виправляти його (Євреїв 4:12; Якова 1:25). Незалежно від виховання чи успадкованих рис, усі ми можемо змінюватись і поводитись правильно, якщо дійсно цього хочемо (Ефесян 4:23, 24).
Також можна запитати інших, скажімо свого подружнього партнера та дітей, чи їм приємно з нами спілкуватися. Або ж порозмовляйте про це зі своїм зрілим другом. Звичайно, щоб вислухати правду і потім зробити необхідні зміни, потрібне смирення.
Думайте, перш ніж щось сказати!
Якщо ми не хочемо, щоб наші слова ображали інших, мудро прислухатись до поради, записаної в Приповістей 16:23: «Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання». Не завжди легко контролювати свої почуття. Але якщо намагатись зрозуміти інших, а не звинувачувати чи принижувати їх, тоді буде значно легше підібрати потрібні слова, щоб висловити свої почуття.
Звичайно, усі ми недосконалі (Якова 3:2). І час від часу кожен може щось бездумно сказати (Приповістей 12:18). Але, читаючи Боже Слово, ми навчимося обдумувати свої слова і ставити інтереси й почуття інших вище від власних (Филип’ян 2:4). Тому завжди зміцняймо своїх рідних приємними словами. Тоді наша мова не буде ранити й руйнувати, а, навпаки, зцілятиме та збудовуватиме тих, кого ми любимо (Римлян 14:19).
Як не сказати того, про що пізніше жалкуватимемо?
| 