«Закон став нашим вихователем»
ЧИ БАГАТО дітей розуміє важливість правил та дисципліни? Напевно, що ні. Більшість з них не любить, коли їх у чомусь обмежують. Але дорослі, які мають відповідальність виховувати дітей, знають, що діти конче потребують нагляду. Коли вони виростуть, то, напевно, зрозуміють, чому їм треба було слухатися старших. Апостол Павло прирівняв Мойсеїв Закон до вихователя, який оберігає дитину. З цього можна багато довідатись про стосунки Бога Єгови зі своїм народом.
Деякі ранні християни з римської провінції Галатія твердили, що Бог схвалює лише тих, хто дотримується Мойсеєвого Закону. Апостол Павло знав, що такий погляд неправильний, адже Бог дав святий дух навіть тим, хто ніколи не дотримувався цього закону (Дії 15:12). Тому, пишучи до галатів, він виправив це помилкове розуміння. Павло сказав: «Закон став нашим вихователем, що вів до Христа» (Галатів 3:24). За словами одного науковця, вихователь «у стародавні часи відігравав важливу роль в житті родини». Детальніше обговорення ролі вихователя допоможе ліпше зрозуміти, що мав на увазі Павло.
Обов’язки вихователя
У заможних родинах в Греції, Римі і, можливо, навіть в Юдеї вихователь доглядав за дітьми від немовлячого до підліткового віку. Вихователем міг бути один з надійних, зазвичай літніх, рабів. Він завжди був з дитиною, оберігав її та стежив за тим, щоб вона виконувала вказівки батька. Вихователь проводив з дитиною весь день, дбав про її гігієну, водив до школи, часто ніс її книжки й різне приладдя та дивився за тим, як вона вчиться.
Вихователь, як правило, не був шкільним вчителем. Він не навчав дитини жодних шкільних предметів, а як опікун дбав, щоб вона слухалась настанов батька. Усе ж вихователь сприяв навчанню дитини, наглядаючи за нею і дисциплінуючи її. Він прищеплював своєму вихованцю добрі манери, при потребі докоряв, і навіть міг вдатися до фізичного покарання. Звичайно, першочергову роль у вихованні дитини відігравали батько і мати. Проте саме вихователь мав учити хлопця гарної постави при ході; того, як він повинен сидіти, їсти і носити плащ. Від вихователя він вчився любити своїх батьків, а також вставати перед старшими,коли вони заходять до кімнати, і багато іншого.
Грецький філософ Платон (428—348 рр. до н. е.) був переконаний, що дуже важливо вгамовувати неналежні дитячі бажання. Він писав: «Так само як вівці чи інші брикливі тварини не можуть існувати без пастуха, дитину не можна залишати без вихователя, а раба без господаря». Цей погляд дещо крайній, але власне так вважав Платон.
Через постійне перебування біля дитини вихователі здобули недобру репутацію. Їх називали деспотичними охоронцями, суворими наставниками, які не переставали давати беззмістовні, нудні й нікому не потрібні зауваження. Та хоч би що казали про вихователів, вони захищали дітей як морально, так і фізично. Грецький історик Аппіан (II ст. н. е.) писав про одного вихователя, який дорогою до школи обіймав руками свого вихованця, аби в разі нападу захистити його життя. Коли вихователь відмовився випустити хлопця, їх обох убили.
В елліністичному світі була дуже поширена неморальність. Діти, особливо хлопці, потребували захисту від сексуальних домагань. Вихователь сидів разом з дитиною на уроках, оскільки не можна було довіряти навіть учителям. Грецький оратор IV століття н. е. Лібаній сказав, що вихователі мали бути «охоронцями неповнолітніх юнаків» та «не допускати до них підступних добродійників, відштовхувати їх і перешкоджати близькому спілкуванню з хлопцями». Багато вихователів здобули повагу своїх підопічних. Надгробні камені засвідчують, наскільки вдячні були вже дорослі люди своїм улюбленим вихователям, які померли.
Закон у ролі вихователя
Чому апостол Павло порівняв Мойсеїв Закон до вихователя? І чи таке порівняння є влучним?
Закон оберігав ізраїльський народ. Павло пояснив, що «закон стеріг» євреїв так само, як вихователь дитину (Галатів 3:23). Закон впливав на кожну сферу життя ізраїльтян. Він стримував їх від непогамовних пристрастей і плотських бажань. Закон навчав їх належної поведінки й постійно докоряв за помилки, завдяки чому вони усвідомлювали свою недосконалість.
Мойсеїв Закон також охороняв вибраний народ від згубного впливу довколишніх народів, зокрема від аморальності та ідолопоклонства. Наприклад, існувала заборона одружуватися з язичниками, і це сприяло тому, що народ мав прихильність Бога (Повторення Закону 7:3, 4). Закон дбав про духовну чистоту Божого народу і готував його до приходу Месії. Хіба цей закон не свідчив про Божу любов? Мойсей одного разу нагадав ізраїльському народові: «Як навчає чоловік сина свого, так навчає тебе Господь, Бог твій» (Повторення Закону 8:5).
Також порівняння, вжите Павлом, було дуже доречним, адже вихователь мав владу над дитиною лише до певного часу. Коли вихованець досягав зрілого віку, то виходив з-під опіки вихователя. Грецький історик Ксенофонт (431—352 рр. до н. е.) писав: «В юнацькому віці хлопця звільняють від нагляду вихователя та вчителя; він уже не залежить від них і сам вирішує, як поводитись і що робити далі».
Те саме можна сказати про Закон Мойсея. Його дія була тимчасова, «аби виявляти провини аж до приходу нащадка [Ісуса Христа]». Апостол Павло пояснив, що для євреїв Закон був «вихователем, що вів до Христа». Євреї, які жили за днів Павла, могли мати схвалення Бога тільки тоді, коли визнавали роль Ісуса в Божому намірі. Ті, що прийняли Христа, вже не потребували «вихователя» (Галатів 3:19, 24, 25).
Бог дав ізраїльтянам досконалий закон. Він цілковито виконав роль, для якої був запроваджений,— він оберігав ізраїльтян і допомагав їм зрозуміти, наскільки високі Божі норми (Римлян 7:7—14). Закон був добрим вихователем. Однак деяким ізраїльтянам його вимоги видавалися обтяжливими. Тому Павло написав, що, коли прийшов призначений Богом час, Христос, «викупивши нас, звільнив від прокляття Закону». Закон названо тут «прокляттям» лише тому, що євреї, як недосконалі люди, не могли в усьому його дотримуватися, зокрема ретельно виконувати різні ритуали. Коли євреї отримали досконаліший дар — Ісусову викупну жертву, їм уже не потрібно було жити за вимогами Закону (Галатів 3:13; 4:9, 10).
Як бачимо, порівняння Закону з вихователем було влучним через те, що він оберігав народ і діяв тимчасово. Схвалення Єгови отримують не ті, хто слухається Закону, а ті, хто визнає Ісуса і виявляє віру в нього (Галатів 2:16; 3:11).
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 21]
«ОПІКУНИ» ТА «УПРАВИТЕЛІ»
Апостол Павло, порівнявши Закон з вихователем, далі згадав про опікунів та управителів. У Галатів 4:1, 2 читаємо: «Поки спадкоємець ще немовля, він зовсім не відрізняється від раба, хоч і є паном усього. Він перебуває під наглядом опікунів та управителів аж до дня, визначеного наперед батьком». Ролі опікуна та управителя відрізнялись від ролі вихователя, але Павло не робить такої різниці.
Згідно з римським правом, опікун — це офіційно призначена особа, яка піклувалась малолітньою сиротою і до повноліття дитини займалась її фінансовими справами. Тому, за словами Павла, хоча дитина теоретично і була «паном усього» свого спадку, все ж, як неповнолітня особа, вона мала не більше прав, ніж раб.
А от управитель займався виключно майновими питаннями. Наприклад, єврейський історик Йосиф Флавій писав про юнака на ім’я Гірканій. Цей юнак попросив батька написати листа, який уповноважив би Гірканієвого управителя видати йому гроші на необхідні витрати.
Отож як під наглядом вихователя, так і під наглядом опікуна чи управителя дитина не мала цілковитої свободи. Її життям керували інші до часу, встановленого батьком.
[Ілюстрація на сторінці 19]
Вихователь з палицею. Малюнок на давньогрецькій вазі
[Відомості про джерело]
National Archaeological Museum, Athens
[Ілюстрація на сторінці 19]
Вихователь (з палицею) спостерігає за своїм вихованцем на уроці поезії та музики. Чаша, V ст. до н. е.
[Відомості про джерело]
Bildarchiv Preussischer Kulturbesitz/Art Resource, NY
|
