Згадаймо життя апостола Павла. Він отримував немало радості від служіння Єгові, але разом з тим стикався і з багатьма труднощами. Йому часто доводилося долати великі відстані, а подорожувати в стародавні часи було набагато складніше, ніж тепер. У дорозі він іноді «потрапляв у небезпеки через річки» і «попадав у руки грабіжникам». Не раз Павло зазнавав катувань від своїх ворогів (2 Кор. 11:23—27). Навіть брати і сестри не завжди цінували те, що він для них робив (2 Кор. 10:10; Філ. 4:15). Що допомагало Павлу і далі служити Єгові? Він мав глибокі знання з Писань і тому добре знав риси свого Бога. Крім того, він побував у різних життєвих ситуаціях, в яких Єгова відкривався йому з нових сторін. Завдяки цьому Павло був переконаний, що Бог його дуже любить (Рим. 8:38, 39; Еф. 2:4, 5). І, звичайно, він сам сильно любив Єгову. Цю любов Павло доводив тим, що невтомно «служив святим» (Євр. 6:10). w23.07 9, абз. 5, 6
|
