Авраам мав дуже багато підстав вважати реальним те, на що він надіявся. Це було так, ніби він бачив щось невидиме. Віра Авраама в Божі обіцянки зміцнювала його рішучість виконувати волю Єгови. Маючи віру, він покинув місто Ур і відмовився оселитися на постійно в будь-якому місті Ханаану. Ханаанські міста, подібно до Ура, мали хисткий фундамент, через те що ними керували безбожні правителі (Іс. Нав. 24:2). Решту свого довгого життя Авраам «чекав міста зі справжнім фундаментом, творець і будівничий якого — Бог» (Євр. 11:10). Авраам «бачив» себе у постійному місці, яким правив Єгова. Авель, Енох, Ной, Авраам та інші вірили у воскресіння мертвих і з нетерпінням чекали життя на землі під правлінням Божого Царства — «мı́ста зі справжнім фундаментом». Роздуми над такими благословеннями зміцнювали їхню віру в Єгову (Євр. 11:15, 16). w15 15.5 3:8, 9
|
