Послухавшись батька, Яків залишив у Ханаані найближчих родичів, серед яких почувався безпечно, і, мабуть, сам пішов за сотні кілометрів до Харану (Бут. 28:10). Можливо, він міркував: «Скільки часу я буду відсутній? Чи мій дядько сердечно зустріне мене і подарує мені богобоязливу дружину?» Якщо Яків відчував якісь побоювання, то вони, напевно, зникли, коли Єгова з’явився йому уві сні і промовив: «Ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі» (Бут. 28:15). Ці слова, ймовірно, вселили Якову впевненість і надзвичайно підбадьорили його. Спробуй уявити, як він чекав на сповнення Божої обіцянки. Якщо ти покинув домівку, скажімо, щоб служити в іншій країні, то, скоріш за все, розумієш почуття Якова. Але ти, без сумніву, відчуваєш на собі турботу Єгови. w13 15.3 4:6, 7
