Визначення. «Що ж це означає — віра? Це значить бути певним у
тому, на що сподіваєшся. Це значить знати, що щось є дійсне, навіть якщо ми не
можемо бачити його» (Євр. 11:1, СМ). Правдива віра — це не легковірність,
тобто готовність повірити в щось без переконливих доказів або тільки тому, що
хочеться в те вірити. Справжня віра вимагає ґрунтовних знань, знайомства з
доказами, а також щиросердого цінування того, на що вказують ті докази. Отже,
хоча й неможливо мати справжню віру без точного знання, Біблія говорить, що
людина вірить «серцем» (Рим. 10:10).
Чому багато людей не мають віри?
Віра є плодом Божого духу, і Бог радо дає свій дух тим, хто про
нього просить (Гал.
5:22; Луки
11:13). Отже, люди, які не мають віри, не просять того духу, або роблять це
з неправильних спонук, або ж не дають, щоб він впливав на їхнє життя. Це
може залежати від багатьох причин:
Брак точного біблійного знання. Біблія є витвором Божого
духу, вона натхнена Богом (2 Тим. 3:16, 17; 2 Сам. 23:2). Якщо її не вивчати, правдива
віра не може розвиватися. Хоча члени різних церков можуть мати Біблію, але якщо
їх вчать людських поглядів, а не Божого Слова, то вони не будуть мати справжньої
віри в Бога та його наміри. Розв’язуючи свої
життєві проблеми, вони швидше покладатимуться на власні погляди і на погляди
інших людей. (Пор. Матвія 15:3—9).
Розчарування релігією. Багато людей розчарувалися через
лицемірство церков християнського світу, які твердять, що навчають Божого Слова,
але самі не живуть згідно з тим, що воно говорить. Інші були прихильниками
нехристиянських релігій, але побачили погані плоди діяльності тих релігій або
прийшли до висновку, що їхні вірування насправді не допомагають їм справлятися з
життєвими проблемами. Не маючи точного знання про правдивого Бога, такі люди
відступають від усього, що пов’язане з релігією. (Пор. Римлян 3:3, 4; Матвія
7:21—23).
Нерозуміння того, чому Бог допускає зло. Більшість людей не
розуміють, чому Бог допускає зло, і тому звинувачують його у всьому поганому, що
тільки діється. Вони не усвідомлюють, що людина схильна до поганого через гріх
Адама, а не тому, що така Божа воля (Рим. 5:12). Вони,
можливо, не знають, що існує Сатана Диявол і що він впливає на справи цього
світу, і тому ганебні вчинки Сатани вони приписують Богові (1 Ів. 5:19,
УКУ; Об’яв.
12:12). Навіть маючи деякі знання стосовно цього, люди все ж можуть вважати,
що Бог зволікає, оскільки не розуміють до кінця спірного питання про всесвітній
суверенітет і не усвідомлюють того факту, що, виявляючи своє довготерпіння аж до
нашого часу, Бог дає їм незаслужену можливість спастися (Рим. 2:4; 2 Пет. 3:9). Також
вони не усвідомлюють повністю, що Бог призначив час, коли він назавжди знищить
усіх тих, хто чинить зло (Об’яв. 22:10—12; 11:18; Ав. 2:3).
Плотські бажання і погляди стоять на першому місці у житті.
Люди, які не мають міцної віри, як правило, віддаються іншим справам. Декотрі
можуть казати, що вірять у Біблію, хоча вони ніколи ґрунтовно її не вивчали або
ж не роздумували з цінуванням над тим, що в ній сказано, чому це сказано, і над
тим, як це стосується щоденного життя. (Пор. 1 Хронік 28:9). Декотрі люди мали
віру, але замість того, щоб розвивати її, вони дозволили, щоб схильностями
їхнього серця керувало бажання чогось неправедного,
таким чином вони відступили від Бога та його доріг (Євр.
3:12).
Рим.
10:17 (БК): «Віра приходить через слухання». (Пор. Дії 17:11, 12; Івана 4:39—42;
2 Хронік 9:5—8. Спочатку необхідно дізнатися, що говорить Біблія, і якщо людина
уважно її дослідить, щоб пересвідчитись в її достовірності, то зміцнить своє
переконання).
Рим.
10:10: «Серцем віруємо». (Коли людина роздумує над побожними справами і
починає більше цінувати їх, вони закарбовуються в її символічному
серці).
Віра зміцнюється, коли людина діє відповідно до Божих обітниць і
тоді бачить докази того, що Бог благословляє її зусилля. (Див. Псалом
106:9—12).
Приклад. Можливо, у вас є друг, про якого ви можете сказати:
«Я довіряю йому. Я можу покладатися на його слово і знаю, що, якщо матиму якісь
труднощі, він мені допоможе». Мало ймовірно, що ви сказали б це про людину, з
якою познайомилися лише вчора, правда? Це була б швидше людина, з якою ви давно
спілкуєтесь і яка вже не раз довела свою надійність. Подібно і з релігійною
вірою. Щоб мати віру, треба приділяти час на те, щоб пізнавати Єгову та його
спосіб дій.
Віра в те, що настане праведна нова система
речей
У міру того як людина дізнається про стосунки Єгови з його слугами,
вона починає поділяти погляд Ісуса Навина, який сказав: «Ви будете знати всім
своїм серцем та всією своєю душею, що не відпало ані одне слово зо всіх тих
добрих слів, що про вас [«вам», ЦСТ] говорив був Господь, Бог ваш,— усе
збулося вам, не відпало з нього ані одне слово» (Іс. Нав. 23:14).
Описані чуда, які вчинив Ісус Христос, підтверджують біблійні
обітниці про відновлене здоров’я, воскресіння з мертвих та інші. Це не вигадки.
Прочитайте Євангелія, і ви побачите в них усі ознаки історичної достовірності.
У них наводяться географічні назви, імена
тодішніх світських правителів і збережена не одна розповідь наочних свідків.
Роздумування над цими доказами може зміцнити вашу віру в біблійні
обітниці.
Підіть у Зал Царства Свідків Єгови та на їхні конгреси, і ви самі
побачите докази того, що застосування біблійних порад змінює людей, що Біблія
може зробити людей чесними і високоморальними, що завдяки їй люди всіх рас і
національностей можуть жити і співпрацювати в дусі справжнього
братерства.
Якщо людина має віру, то чи дійсно необхідні діла?
Як.
2:17, 18, 21,
22, 26:
«Віра, коли діл не має,— мертва в собі! Але скаже хтонебудь: «Маєш ти віру, а я
маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл
моїх». Авраам, отець наш,— чи він не з діл виправданий був, як поклав був на
жертівника свого сина Ісака? Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і
вдосконалилась віра із діл? Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл —
мертва!»
Приклад.
Хлопець може залицятися до дівчини і казати, що любить її. Але якщо він не
пропонує їй вийти за нього заміж, то хіба він доводить на ділі, що його любов
справжня? Подібно і тут: саме діла доводять справжність нашої віри й любові.
Якщо ми не слухаємось Бога, то насправді не любимо його або не віримо в
правильність його доріг (1 Ів. 5:3, 4). Однак ми ніякими ділами не можемо
заслужити спасіння. Вічне життя — це дар від Бога через Ісуса
Христа, а не плата за наші діла (Еф. 2:8, 9).
|
