Для єгиптян фараон був грізним правителем і живим богом. Тож уявіть, як почувався Мойсей, коли Єгова сказав йому: «Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих» (Вих. 3:10). Мойсей пішов до єгипетського фараона і проголосив Божу звістку, чим дуже розлютив його. Після дев’ятьох кар, наведених на Єгипет, фараон застеріг Мойсея: «Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш!» (Вих. 10:28). Перш ніж Мойсей пішов від фараона, він передрік смерть його первонародженого сина (Вих. 11:4—8). Потім Мойсей звелів усім ізраїльським родинам заколоти козла чи барана — священну тварину єгипетського бога Ра — і покропити кров’ю цієї тварини одвірки у своїх домах (Вих. 12:5—7). Як відреагує фараон? Це не лякало Мойсея. Чому? Відповідь міститься у словах сьогоднішнього вірша. w14 15.4 2:1, 2
|
