Той, хто ненавмисно когось убив, мусив вдатися до рішучих дій, щоб отримати милосердя. Він повинен був утікати до найближчого міста-сховища (Іс. Нав. 20:4). Важко уявити собі втікача, який не переймається своєю ситуацією. Його життя залежить від того, щоб якнайшвидше дістатися до міста-сховища і залишатися там. Йому треба було чимось жертвувати. Він мав залишити роботу та зручний дім і не міг вільно подорожувати, поки не помре первосвященик. Однак такі незручності були варті цього. Щоб отримати Боже милосердя, розкаяні грішники у наш час також повинні рішуче діяти. Нам треба повністю покинути грішний шлях, втікаючи не лише від серйозного гріха, але й від незначних гріхів, які нерідко ведуть до тяжкого гріха. Докладаючи наполегливих зусиль, щоб не чинити гріх, ми показуємо Єгові, що не є самовдоволеними і не вважаємо його милосердя чимось належним (2 Кор. 7:10, 11). w17.11 10, 11, абз. 10, 11
|
