Помазані християни не народжуються з надією жити в небі. Цю надію їм вкладає в серце Бог. Вони роздумують та моляться про неї і з нетерпінням чекають часу, коли отримають свою небесну нагороду. Помазанці не мають жодного уявлення, яким буде їхнє духовне тіло (Філ. 3:20, 21; 1 Ів. 3:2). Все ж вони прагнуть зайняти своє місце в небесному Царстві. Інші вівці плекають надію, яка близька всім людям,— вони хочуть жити вічно на землі. Вони з нетерпінням чекають часу, коли будуть перетворювати всю землю на рай. Також інші вівці прагнуть будувати будинки, насаджувати сади, виховувати дітей і разом з ними насолоджуватися досконалим здоров’ям (Ісаї 65:21—23). Вони уявляють, як будуть досліджувати землю — її гори, ліси, моря — і вивчати багатство Божого творива. Але найбільшу радість їм приносить усвідомлення того, що їхні стосунки з Єговою день за днем ставатимуть ближчими і міцнішими. w21.01 18, абз. 17, 18
|
