Якщо ізраїльтянин випадково когось убив і втікав до міста-сховища, то біля входу у міську браму він мав «розповісти про свою справу старійшинам». Тоді йому дозволяли залишитися в місті. Через деякий час така людина повинна була стати перед судом старійшин міста, в якому сталося вбивство (Чис. 35:24, 25). Лише після того, як вони визнавали вбивство випадковим, утікача повертали в місто-сховище. Чому в цю справу були залучені старійшини? Вони мали зберегти чистоту Ізраїлевого збору і допомогти людині, яка скоїла ненавмисне вбивство, отримати милосердя Єгови. За словами одного біблеїста, втікач, який не йшов до старійшин, робив це «на власний страх і ризик... бо він не скористався захистом, який йому дав Бог». Якщо він не шукав сховку в одному з міст, які відділив Єгова, найближчий родич убитого мав право покарати його смертю. w17.11 9, абз. 6, 7
|
