Наша вдячність за Божу незаслужену доброту включає в себе щось більше, ніж просто уникати перелюбу, пияцтва чи інших гріхів, в яких були винні деякі коринфяни (1 Кор. 6:9—11). Приймати Божу незаслужену доброту — значить не тільки уникати статевої розпусти, але й боротися з будь-яким потягом до непристойних розваг. Якщо ми віддаємо свої тіла в рабство праведності, то не будемо не лише пиячити, але й напиватися майже доп’яна. Іноді нам доводиться наполегливо боротися з такими неправильними вчинками. Але з цієї боротьби ми можемо вийти переможцями. Наша мета — не чинити тяжких гріхів і не допускатися кричущих помилок. Ми не зможемо робити це досконало. А втім, ми, подібно до Павла, повинні докладати для цього зусиль. Він заохочував своїх братів: «Не дозволяйте гріху і далі царювати у ваших смертних тілах та не слухайтеся їхніх бажань» (Рим. 6:12; 7:18—20). w16.12 1:16,19—21
|
