Авесалом, син царя Давида, був досить вродливим чоловіком. Проте з часом він, подібно до Сатани, розвинув у своєму серці пожадливість і честолюбство. Авесалом почав жадати батькового трону, на який не мав законного права. Він хитрістю хотів добитися царювання: прикидався, ніби щиро цікавиться ізраїльтянами, і натякав, що в царському дворі ніхто про них не дбає. Так само як Диявол в Едемському саду, Авесалом вдавав із себе добродійника і разом з тим злісно обмовляв свого батька (2 Сам. 15:1—5). Чи увінчався успіхом хитрий план Авесалома? До певної міри так, адже Біблія говорить: «Крав Авесалом серця Ізраїлевих людей!» (2 Сам. 15:6). Та в кінцевому підсумку Авесалом зазнав поразки. Через його зухвальство загинув він сам і тисячі людей, які повірили йому (2 Сам. 18:7, 14—17). w12 15.7 2:4—6
