Урок з життя Никодима
«КОЛИ хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде» (Луки 9:23). Смиренні рибаки і зневажений митник з готовністю прийняли те запрошення. Вони все залишили, щоб іти слідом за Ісусом (Матвія 4:18—22; Луки 5:27, 28).
Ісусове запрошення все ще лунає сьогодні, і багато людей відгукуються на нього. Однак дехто з задоволенням вивчає Біблію зі Свідками Єгови, але вагається ‘зректися самого себе і взяти свого хреста’. Такі люди не хочуть брати на себе відповідальність і привілей бути учнем Ісуса.
Чому дехто не поспішає прийняти Ісусове запрошення і присвятити себе Богу Єгові? Зрозуміло, людям, які не були виховані з юдео-християнською концепцією монотеїзму, може знадобитись багато часу, перш ніж вони вповні усвідомлять існування всемогутнього Творця-Особи. Проте навіть після того, як вони переконаються, що Бог є реальною особою, декотрі відмовляються йти слідами Ісуса. Вони, можливо, бояться, що́ про них подумають родичі й друзі, якщо вони стануть Свідками Єгови. Інші втрачають відчуття невідкладності — забувають про те, в який час ми живемо, і впадають у гонитву за славою й багатством (Матвія 24:36—42; 1 Тимофія 6:9, 10). Хоч би якою була причина, ті, хто зволікає з рішенням стати Ісусовим послідовником, можуть взяти урок з розповіді про Никодима — багатого єврейського правителя Ісусового часу.
Поблагословлений чудовою нагодою
Десь через шість місяців після того, як Ісус почав своє земне служіння, Никодим вже зрозумів, що Ісус «прийшов... від Бога, як Учитель». Перебуваючи під враженням від недавніх чудес, які Ісус вчинив у Єрусалимі на Пасху 30 року н. е., Никодим прийшов під покровом темряви, щоб визнати свою віру в Ісуса і більше дізнатися про цього вчителя. У той час Ісус відкриває Никодиму глибоку істину: для того, щоб увійти в Боже Царство, потрібно «народитися вдруге» (СМ). Тоді Ісус також говорить такі слова: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:1—16).
Яка чудова перспектива була перед Никодимом! Він міг стати близьким товаришем Ісуса і на власні очі спостерігати за різними періодами Ісусового життя на землі. Як один з правителів юдеїв і вчитель в Ізраїлі, Никодим мав значні знання з Божого Слова. Він також був дуже проникливий, оскільки розпізнав в Ісусі вчителя, посланого Богом. Никодим цікавився духовними справами і був на диво смиренним. Як же непросто, мабуть, було для члена найвищого суду юдеїв визнати, що скромний син теслі — це чоловік, посланий Богом! Усі ці риси дуже цінні для того, щоб стати учнем Ісуса.
Никодимове зацікавлення тим чоловіком з Назарета, очевидно, не ослабло. Через два з половиною роки, на свято Кучок, Никодим прийшов на засідання синедріону. У цей час він усе ще був «одним із них». Первосвященики і фарисеї послали своїх слуг, щоб арештувати Ісуса. Слуги повернулися і сказали: «Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік». Фарисеї почали принижувати їх: «Чи й вас із дороги не зведено? Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього? Та проклятий народ, що не знає Закону!» Никодим не міг більше стримуватись. Він сказав: «Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить?» Тоді він став об’єктом критики з боку інших фарисеїв: «Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї» (Івана 7:1, 10, 32, 45—52).
Десь через шість місяців, на Пасху 33 року н. е., Никодим спостерігає за тим, як Ісусове тіло знімають зі стовпа мук. Він приєднується до Йосипа із Ариматеї, іншого члена синедріону, у приготуванні Ісусового тіла до похорону. З цією метою Никодим «смирну приніс, із алоєм помішану», що важила близько 100 римських фунтів, еквівалент приблизно 30 кілограмів. Це досить відчутні затрати грошей. Також потрібно було мужності, щоб не боятися виявитися спільником «обманця отого», як Ісуса називали фарисеї. Швидко приготувавши Ісусове тіло до похорону, двоє чоловіків кладуть його в новий гріб, що був поблизу. Але навіть тепер Никодим усе ще не вважається учнем Ісуса! (Івана 19:38—42; Матвія 27:63; Марка 15:43).
Чому він не діяв
У своїй розповіді Іван не повідомляє, чому Никодим не ‘взяв свого хреста’ і не пішов вслід за Ісусом. Однак він подає деякі подробиці, які можуть пояснити нерішучість цього фарисея.
Перш за все Іван сказав, що цей юдейський правитель «до [Ісуса] прийшов уночі» (Івана 3:2). Один біблеїст пропонує таке пояснення: «Никодим прийшов уночі не через страх, а щоб уникнути натовпу, який перешкодив би його розмові з Ісусом». Проте Іван пізніше згадував про Никодима як про чоловіка, «що давніше приходив вночі до Ісуса», у тому ж контексті, в якому сказав, що Йосип із Ариматеї «був учень Ісуса, але потайний,— бо боявся юдеїв» (Івана 19:38, 39). Тому ймовірно, що Никодим прийшов до Ісуса під покровом ночі, «бо боявся юдеїв»; він, як і інші у його час, боявся мати щось спільне з Ісусом (Івана 7:13).
Чи ви відкладаєте своє рішення стати одним з Ісусових учнів через те, що́ можуть сказати ваші родичі, друзі чи колеги? «Страх перед людиною пастку дає»,— говорить притча. Як можна справитися з цим страхом? Притча продовжується: «Хто ж надію складає на Господа, буде безпечний» (Приповістей 29:25). Щоб розвинути цю надію на Єгову, вам треба особисто переконатися, що Бог підтримає вас у скруті. Моліться до Єгови і просіть його дати вам мужності прийняти навіть незначні рішення стосовно вашого поклоніння. Поступово ваша віра й надія на Єгову зростуть, так що ви зможете приймати важливіші рішення згідно з Божою волею.
Позиція і престиж Никодима як члена правлячого класу також могла перешкоджати йому зробити важливий крок — зректися самого себе. У той час він, як член синедріону, мабуть, усе ще був дуже прив’язаний до свого становища. Чи ви вагаєтеся зробити кроки, щоб стати Христовим послідовником, бо можете втратити престижне становище у суспільстві або мусите пожертвувати певними перспективами кар’єри? Жодна з цих речей не може зрівнятися з привілеєм служити Всевишньому цілого Всесвіту, який готовий задовольнити прохання, які ви до нього скеровуєте відповідно до його волі (Псалом 10:17; 83:19; 145:18).
Ще одна причина, чому Никодим зволікав, могла мати зв’язок з його багатством. Як фарисей, він, можливо, перебував під впливом інших, «що були сріблолюбці» (Луки 16:14). Той факт, що він міг дозволити собі принести смирну з алоєм, говорить про його достатки. Сьогодні дехто зволікає з рішенням взяти на себе християнські обов’язки через тривогу про матеріальне. Однак Ісус переконував своїх послідовників: «Не журіться про життя своє — що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє,— у що зодягнетеся. ...Знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,— а все це вам додасться» (Матвія 6:25—33).
Никодим багато втратив
Цікаво, що в Євангелії Івана не говориться, чи Никодим таки став Ісусовим послідовником. Згідно з одною традицією, Никодим став на бік Ісуса, охрестився, зазнав переслідування від юдеїв, був усунений зі свого становища і зрештою його прогнали з Єрусалима. Хоч би як там було, одне можна сказати з певністю: він багато втратив через те, що відтягував з рішенням, коли Ісус був на землі.
Якби Никодим почав іти слідами Ісуса раніше, коли вперше зустрівся з Господом, він міг би стати його близьким учнем. Зі своїм знанням, проникливістю, смиренням й усвідомленням духовних потреб Никодим міг стати визначним учнем. Він міг би слухати дивовижні промови Великого Вчителя, взяти важливі уроки з Ісусових притч, особисто бачити незвичайні чуда, які Ісус чинив, і черпати силу з Ісусових прощальних настанов апостолам. Але він усе це упустив.
Через свою нерішучість Никодим багато втратив. Зокрема, не скористався з Ісусового сердечного запрошення: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою [«освіжу», НС]! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Матвія 11:28—30). Никодим упустив нагоду буквально отримати це освіження від самого Ісуса!
А що сказати про вас?
З 1914 року Ісус Христос присутній у небі як Цар Божого небесного Царства. Передрікаючи, що станеться протягом його присутності, він зокрема сказав: «Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Матвія 24:14). Перш ніж прийде кінець, ця всесвітня проповідницька праця мусить бути виконана. Ісус Христос із задоволенням залучає до неї недосконалих людей. Ви також можете брати участь у цій праці.
Никодим усвідомлював, що Ісус прийшов від Бога (Івана 3:2). Вивчаючи Біблію, ви, можливо, дійшли до подібного висновку і зробили зміни у своєму способі життя, щоб відповідати біблійним нормам. Можливо також, що ви навіть відвідуєте зібрання Свідків Єгови, щоб набувати ще більше знань з Біблії. Такі зусилля заслуговують похвали. Однак Никодимові треба було зробити щось більше, ніж лише визнавати, що Ісус є Божим посланцем. Йому потрібно було ‘зректися самого себе, і взяти щоденно свого хреста, та й за Ісусом іти’ (Луки 9:23).
Візьміть до серця те, що каже нам апостол Павло. Він пише: «Ми трудимося разом з Богом. Тож благаємо вас усіх: не змарнуйте благодаті Божої, яку ви одержали. Адже каже Він: «Я почув тебе в сприятливі часи, й допоміг тобі у День Спасіння». Послухайте! Тепер і є сприятливий час. Прийшов День Спасіння» (2 Коринтян 6:1, 2, СМ).
Тепер час розвивати віру, яка спонукує до дії. Для цього роздумуйте про те, чого навчаєтеся з Біблії. Моліться до Єгови і просіть його допомогти вам виявляти таку віру. Коли відчуєте його руку допомоги, то цінування і любов до нього спонукають вас ‘зректися самого себе, взяти щоденно свого хреста, та й за Ісусом Христом іти’. Чи ви почнете діяти вже тепер?
Спершу Никодим мужньо став на захист Ісуса.
Незважаючи на спротив, Никодим допоміг приготувати Ісусове тіло до похорону.
Особисте вивчення і молитва зміцнять вас і спонукають до дій.
Чи ви приймете привілей працювати під керівництвом Ісуса Христа?
|
