Угарит. Стародавнє місто в тіні Ваала
У 1928 році плуг одного сирійського селянина наткнувся на камінь, який закривав гробницю зі старожитніми керамічними виробами. Селянин і уявити собі не міг, наскільки важливою була його знахідка. Дізнавшись про це випадкове відкриття, французькі археологи на чолі з Клодом Шеффером вирушили наступного року на розкопки.
Невдовзі знайшовся напис, за яким вчені визначили, що́ за руїни вони розкопують. Це був Угарит, «одне з найважливіших давніх міст Близького Сходу». «Жодне інше археологічне відкриття, навіть рукописи Мертвого моря, не відіграло більшої ролі для розуміння Біблії»,— підкреслив Бері Гоберман у своїй статті для журналу «Щомісячник Атлантики» (англ.).
На перетині шляхів
Угарит лежав на місці пагорба Рас-Шамра, що на середземноморському узбережжі північної частини Сирії. Це багатонаціональне місто процвітало в II тисячолітті до н. е. Підвладна йому територія простягались приблизно на 60 кілометрів від гори Касіус на півночі до Тель-Сукаса на півдні і на 30—40 кілометрів від берега Середземного моря на заході до долини річки Оронт на сході.
Помірний клімат Угарита дуже сприяв розвитку тваринництва. Також тут вирощували зернові, робили оливкову олію, вино і заготовляли будівельний ліс, якого було дуже мало в Месопотамії та Єгипті. Крім того, місто лежало на перетині важливих торговельних шляхів і завдяки цьому стало одним з перших великих міжнародних портів. Купці з островів Егейського моря, Анатолії, Вавилона, Єгипту та інших регіонів Близького Сходу торгували в Угариті металами, продуктами сільського господарства і багатьома іншими товарами.
Попри свої багатства Угарит завжди був васальною державою. Угарит був найпівнічнішим володінням Єгипту, поки у XIV сторіччі до н. е. не увійшов до складу Хетського царства. Його обклали даниною і змусили постачати воїнів для війська свого володаря. Коли «морські народи»* почали спустошувати Анатолію (центральна Туреччина) та північ Сирії, хети зажадали від Угарита вı́йська і флоту. Тому сам Угарит залишився беззахисним і був зруйнований дощенту приблизно 1200 року до н. е.
Погляд у минуле
На місці зруйнованого Угариту залишився величезний пагорб, який займає 25 гектарів землі і височить майже на 20 метрів. Досі розкопано лише одну шосту цього пагорба. Тут археологи знайшли руїни грандіозного палацового комплексу, в якому була майже сотня кімнат і кілька подвір’їв, а площа його становила приблизно 10 000 квадратних метрів. У палаці був водопровід, туалети і каналізація. Вчені знайшли меблі, інкрустовані золотом, лазуритом та слоновою кісткою, а також панелі зі слонової кістки, вкриті вигадливим різьбленням. Красу палацу довершували обнесений муром сад і басейн.
Над містом і рівнинною місцевістю навколо нього височіли храми Ваала і Даґана*. Ці храми-вежі були, очевидно, 20 метрів заввишки. Кожен з них мав внутрішню залу із зображенням бога, до якої вів невеличкий коридор. Сходи вежі вели на площадку, з котрої цар керував різноманітними церемоніями. Можливо, на вершечках цих храмів вночі та під час штормів запалювали світло, щоб вказувати кораблям безпечний шлях до порту. У святилищі Ваал-Хаддада знайшли 17 кам’яних якорів. Їх, вочевидь, пожертвували за обітницею мореплавці, вдячні богу бур Ваал-Хаддаду за своє щасливе повернення.
Безцінні написи
Серед руїн Угарита були знайдені тисячі глиняних табличок. Господарські, юридичні, дипломатичні та ділові тексти написано вісьмома мовами і п’ятьома системами письма. Вчені під керівництвом Шеффера знайшли написи на невідомій мові, яку назвали угаритською. У написах цією мовою використовувалось 30 клинописних знаків, що становлять один з найстаріших досі знайдених алфавітів.
Угаритські документи містять не тільки інформацію про тогочасний побут, але й літературні твори, що проливають більше світла на релігійні уявлення та звичаї минулого. Очевидно, релігія Угарита мала багато спільного з релігією сусідніх ханаанеян. На думку Роланда де Во, ці тексти «досить точно представляють цивілізацію Ханаану якраз перед завоюванням його ізраїльтянами».
Релігія в місті Ваала
У текстах Рас-Шамри згадується понад 200 богів і богинь. Верховним божеством був Ілу (Ел), якого вважали батьком богів і людей. Бога бурі Ваал-Хаддада називали «тим, що скаче верхи на хмарі» і «володарем землі». Ілу зображали як мудрого, сивобородого чоловіка, віддаленого від людства. А Ваал був сильним і честолюбним; він хотів керувати усіма богами та людьми.
Вочевидь, знайдені тексти читали під час таких релігійних свят, як новий рік і жнива. Однак точно витлумачити написи не вдається. Одна з поем про суперечку щодо правління розповідає, як Ваал завдає поразки улюбленому сину Ілу, морському богу Йамму. Можливо, вірячи в цю перемогу, угаритські мореплавці були впевнені, що Ваал захищає їх на морі. Переможений у двобої з богом Муту, або Мотом, Ваал спускається в підземний світ. Починається посуха, діяльність людей завмирає. Дружина і сестра Ваала, богиня любові й війни Анат, вбиває Муту і повертає Ваала до життя. Ваал убиває синів Асират (Ашери), дружини Ілу, і повертає собі владу. Проте через сім років Муту з’являється знову.
Одні вчені вважають, що ця поема символізує річний цикл: улітку на зміну життєдайним дощам приходить палюча спека, а восени знову починаються дощі. На думку інших дослідників, цей опис семирічного циклу передає страх перед голодом і посухою. В усякому разі, вважалося, що саме вищість Ваала забезпечувала успішність людських починань. Науковець Пітер Крейґі зазначає: «Мета поклоніння Ваалу полягала у підтримці його вищості. Як вважали його поклонники, лише коли Ваал залишається верховним, тоді не хворіє худоба і добре родить земля, що необхідно для людського існування».
Захист від язичництва
Віднайдені тексти ясно свідчать про неморальність угаритської релігії. В «Ілюстрованому біблійному словнику» (англ.) говориться: «Тексти розповідають про ганебний вплив, який справляло на людей поклоніння цим божествам, адже воно було пов’язане з войовничістю, священною проституцією, чуттєвою любов’ю і, як наслідок, із соціальною деградацією». Ось що говорить Роланд де Во: «Прочитавши ці поеми, розумієш огиду, з якою ставились до цього поклоніння щирі прихильники ягвізму та великі пророки». Закон, що його Бог дав стародавньому Ізраїлю, був захистом від такої фальшивої релігії.
В Угариті були поширені ворожба, астрологія і магія. Особливих знаків-передвість шукали не тільки серед небесних тіл, але й на внутрішніх органах або деформованих зародках забитих тварин. «Вважалося, що бог, якому за обрядом приносили в жертву тварину, ставав одним цілим з нею і що його дух з’єднувався з духом тварини,— розповідає історик Жаклін Ґаше.— Тому вірили, що, читаючи знаки на цих органах, можна було точно визначити волю богів, які давали позитивну або негативну відповідь на запитання про майбутні події чи спосіб поведінки у певній ситуації» («Місто Угарит близько 1200 року до н. е.», фр.). Ізраїльтянам треба було остерігатися таких звичаїв (Повторення Закону 18:9—14).
Закон Мойсея недвозначно забороняв скотолозтво (Левит 18:23). А як ставилися до скотолозтва в Угариті? Згідно зі знайденими текстами, Ваал злучається з ялівкою. «Якщо хтось і стверджував би, що для такого акту Ваал ставав биком, цього не скажеш про його священиків, які відтворювали події міфів»,— зазначив археолог Сайрус Ґордон.
Ізраїльтянам було наказано: «І не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого» (Левит 19:28). Однак Ілу з приводу смерті Ваала «ножем порізав собі шкіру, надрізи зробив бритвою; він порізав собі щоки і підборіддя». Ритуальні нарізи на тілі, мабуть, були звичаєм серед поклонників Ваала (1 Царів 18:28).
За припущеннями, одна з угаритських поем свідчить про те, що варіння козеняти в молоці було частиною обряду родючості, популярного у ханаанській релігії. Мойсеїв же закон наказував ізраїльтянам: «Не будеш варити ягняти в молоці його матері» (Вихід 23:19).
Порівняння з біблійними текстами
Спочатку угаритські тексти перекладали переважно за допомогою давньоєврейської мови, якою була написана Біблія. Пітер Крейґі зазначив: «У єврейському тексті вживається чимало слів, значення яких неясне, а іноді невідоме; перекладачі до XX сторіччя різними способами намагалися розгадати значення цих слів. Але тепер, коли ті самі слова ми знайшли в угаритських текстах, можна сподіватись на більший успіх».
Наприклад, одне єврейське слово з Ісаї 3:18 здебільшого передається як «чільця», тобто жіноча прикраса на голову. Корінь подібного угаритського слова може означати як сонце, так і богиню сонця. Отже, жінки Єрусалима, згадані в пророцтві Ісаї, можливо, прикрашали себе маленькими підвісками-сонцями, а також місяцями на честь ханаанських богів.
У Приповістей 26:23, за Масоретським текстом, говориться, що ‘полум’яні уста, і серце лихе’ — це як горщик, вкритий «сріблом з жужелицею», тобто неочищеним сріблом. Угаритський корінь слова дозволяє передати це порівняння такими словами: «як глазур на черепку». Отже, цей уривок можна перекласти так: «Як срібна глазур, що покриває черепок, так гарячі уста і зле серце».
Підґрунтя Біблії?
Вивчення текстів з Рас-Шамри дало привід деяким науковцям твердити, що в основі певних біблійних уривків лежать угаритські поетичні твори. Наприклад, Андре Како́ з Інституту Франції говорить, що «в основі релігії ізраїльтян [лежить] ханаанське культурне підґрунтя».
Мітчел Дахуд з Папського біблійного інституту в Римі так коментує 29-й псалом: «Цей псалом становить ягвістську переробку старішого ханаанського гімну богові бурі Ваалу (...) Майже до кожного слова з цього псалма тепер можна знайти відповідник у давніших ханаанських текстах». Чи достатньо обґрунтований такий висновок? Безперечно, що ні!
Більш помірковані науковці вважають, що згадані подібності перебільшуються. А декотрі вчені виступають з критикою так званого «панугаритизму». «Жоден угаритський текст не становить цілковитої відповідності 29-му псалму,— стверджує теолог Гаррі Брентлі.— Для твердження про те, що 29-й псалом (чи будь-який інший біблійний уривок) є переробленим язичницьким міфом, вагомих підстав немає».
Чи подібність в образній мові, поетичних порівняннях та стилістичних особливостях є доказом запозичення з гімну? Ні, такі подібності природні. У «Релігійній енциклопедії» говориться: «Причина подібностей у формі й змісті полягає в культурі: попри значну географічну і часову віддаленість Угариту та Ізраїлю ці країни належали до однієї великої культурної спільноти, якій був властивий єдиний поетичний і релігійний лексикон». Тому Гаррі Брентлі висновує: «Неправильно тлумачити язичницькі вірування як джерело біблійних текстів лише на підставі мовних подібностей».
Зрештою слід зауважити, що коли якісь подібності між текстами з Рас-Шамри і Біблією справді існують, то вони стосуються тільки мови, а не духовних цінностей. «Вершини етики і моралі, які ми знаходимо у Біблії, були відсутні в Угариті»,— зазначив археолог Сайрус Ґордон. І справді, відмінного набагато більше, ніж спільного.
Вивчення спадщини Угариту, мабуть, і далі допомагатиме тим, хто вивчає Біблію, ліпше розуміти культурне, історичне та релігійне середовище, в якому жили ті, хто писали Біблію, й давньоєврейський народ у цілому. Подальше вивчення текстів з Рас-Шамри може також поглибити розуміння давньоєврейської мови. Але передусім археологічні знахідки в Угариті підкреслюють різкий контраст між згубною відданістю Ваалу і чистим поклонінням Єгові.
[Примітки]
«Морськими народами» звичайно називають мореплавців з островів та узбережжя Середземного моря. Серед цих народів могли бути й філістимляни, оскільки згаданий в Амоса 9:7 Кафтор — це, найімовірніше, острів Крит.
Хоча не існує єдиного погляду, деякі вчені вважають, що храм Даґана — це храм Ілу. Французький вчений, професор Єрусалимської школи біблієзнавства, Роланд де Во вважає, що Даґан (Даґон в Суддів 16:23 та 1 Самуїла 5:1—5) — це власне ім’я Ілу. У «Релігійній енциклопедії» (англ.) говориться, що «Даґана [мабуть] якимось чином ототожнювали з [Ілу] або прирівнювали до нього». У текстах Рас-Шамри Ваала названо сином Даґана, але значення слова «син» у цих текстах не до кінця зрозуміле.
Археологічні знахідки в Угариті поглиблюють розуміння Святого Письма.
[Карта/Ілюстрації на сторінках 24, 25]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
Хетська імперія в XIV столітті до н. е.
СЕРЕДЗЕМНЕ МОРЕ
Євфрат
ГОРА КАСІУС (ДЖЕБЕЛЬ ЕЛЬ-АҐРА)
Угарит (Рас-Шамра)
Тель-Сукас
Оронт
СИРІЯ
ЄГИПЕТ
[Відомості про джерела]
Статуетка Ваала і ритон у вигляді голови тварини: Musée du Louvre, Paris; малюнок царського палацу: © D. Héron-Hugé pour “Le Monde de la Bible”
Руїни входу в палац.
Міфологічна угаритська поема, можливо, проливає світло на Вихід 23:19.
[Відомості про джерело]
Лувр, Париж.
Стела Ваала.
Золота тарілка із зображенням сцени полювання.
Вічко косметичної коробочки зі слонової кістки із зображенням богині родючості.
[Відомості про джерело]
Всі ілюстрації: Лувр, Париж.
|
