Як видно з відповіді Ісуса, він був настільки поглинутий розмовою на духовну тему, що не зважав на свій голод. Проповідування — навіть самарянці — було волею його Батька, а виконання його волі було для нього наче їжа (Ів. 4:32—34). Яків та Іван не зрозуміли цього уроку. Подорожуючи з Ісусом Самарією, ці учні шукали місце для нічлігу в самарійському селі. Самаряни відмовилися прийняти їх, тому Яків та Іван, розгнівавшись, запропонували послати вогонь з неба і винищити ціле село. Ісус суворо докорив їм (Луки 9:51—56). Цікаво, чи Яків та Іван зреагували б так само, якби це негостинне село лежало в їхньому рідному краї, в Галілеї. Очевидно, упередження розпалило в них ворожість. Пізніше, коли апостол Іван проповідував самарянам і багато з них його слухали, йому, мабуть, було ніяково за свій необдуманий вибух гніву (Дії 8:14, 25). w18.06 10, 11, абз. 12, 13
|
