Помазанці не очікують особливої шани від інших (Філ. 2:2, 3). Вони знають, що, коли Єгова помазав їх, він не повідомив про це іншим. Тому помазанці не дивуються, якщо дехто не відразу вірить, що вони помазані святим духом. Вони пам’ятають біблійне застереження про те, що не варто поспішно вірити комусь, хто каже, що Бог дав йому особливі обов’язки. Помазаний християнин не хоче привертати до себе уваги, тому не буде говорити людям, яких вперше зустрічає, що він помазаний святим духом. Крім того, він у жодному разі не буде вихвалятися цим (1 Кор. 4:7, 8). Помазані християни не розшукують інших помазанців для того, щоб обговорювати з ними своє помазання чи досліджувати Біблію окремими групами (Гал. 1:15—17). Якби помазані християни це робили, збір не був би об’єднаним. Вони діяли б проти святого духу, який допомагає Божим служителям сприяти миру та єдності (Рим. 16:17, 18). w20.01 28, абз. 6, 7
|
