Коли цар Давид вчинив перелюб з Вірсавією, негативні наслідки цього відчув він сам та інші. Хоча Давид був царем, він не уникнув справедливого покарання від Єгови. Бог послав до нього пророка Натана, який проголосив сувору звістку (2 Сам. 12:1—12). Як відреагував Давид? Він щиросердо покаявся, і Бог виявив до нього милосердя (2 Сам. 12:13). На противагу Давидові його попередник, цар Саул, не прийняв поради (1 Сам. 15:1—3, 7—9, 12). Серце Саула мало б зм’якшитися і він мав би дозволити Великому Гончареві формувати себе (Ісаї 64:8). Натомість він відмовився від формування. Цар зберіг худобу і виправдовував свій учинок, стверджуючи, що повівся правильно, адже тварин можна було б принести в жертву Богові. Так він применшував серйозність Самуїлової поради. Єгова відкинув Саула як царя, і він більше не мав добрих стосунків з правдивим Богом (1 Сам. 15:13—15, 20—23). w13 15.6 4:3, 6, 7
